Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта

Закарпатець Олександр Товт працював за кордоном, коли 24 лютого 2022 року дізнався про початок повномасштабного вторгнення. Про війну йому повідомила мати телефоном. Першою думкою чоловіка було: якщо росіяни дійдуть до Києва, то незабаром і до рідного Ужгорода, де жила його родина. Рішення повернутися в Україну він прийняв миттєво.
1 березня Олександр вже був у лавах Чопського прикордонного загону. Після курсу підготовки у складі бойового підрозділу вирушив на Донеччину.
«Мотивація зашкалювала. Ми знали, за ким стоїмо — за дітьми, за сім’ями. Моїй донечці тоді було лише п’ять. Я не міг допустити, щоб ворог зруйнував її дитинство», — згадує він.
За час служби Олександр пройшов запеклі бої у Слов’янську, Бахмуті, Андріївці, Кліщіївці та Курдюмівці. Росіяни обстрілювали з усіх видів зброї. День непомітно перетікав у ніч. Вижити допомагали віра в Бога та думка про сім’ю.
Під час одного з бойових виїздів він отримав серйозну травму ноги. Попри це, після операції наполіг на поверненні до підрозділу. Практично умовиа начальника відділу взяти його з собою у наступний виїзд. Каже, не міг залишити побратимів — для багатьох був підтримкою.
Другий виїзд був ще важчим. Ворог мав чисельну й технічну перевагу. В одному з боїв Олександр із двома побратимами відбили ворожий штурм, тримаючи позицію, що опинилася між двома російськими. Їх залишилось троє, але вони не відступили. У тому бою він отримав численні осколкові поранення в живіт. Евакуації довелося чекати дев’ять годин під щільним вогнем.
Після лікування та ротації Олександр повернувся на Закарпаття. Найбільше мріяв обійняти донечку Єву, яка нетерпляче чекала тата.
«Єва — справжня патріотка. Іноді мені здається, вона більше розуміє про любов до України, ніж багато дорослих».
Попри наслідки поранень, Олександр продовжує службу. Зараз патрулює українсько-словацький кордон у складі Чопського прикордонного загону разом зі службовим собакою. На його рахунку чимало затримань порушників прикордонного законодавства.
«Жодного разу не пошкодував про рішення, яке прийняв у перший день війни. Нашу землю і наших дітей ніхто не захистить, окрім нас», — каже він.
До теми
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
До цієї новини немає коментарів