Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити

З 2022 р. він з товаришами допомагали своїм знайомим у ЗСУ, а потім, з допомогою рекрутерів 101 бригади ТРО, і сам мобілізувався у підрозділ, якому допомагав, як волонтер.
Олег, позивний «Шик», служить у підрозділі 1-го батальйону 101-ї окремої бригади територіальної оборони. Родом з Ужгорода, він здобув освіту в Закарпатському художньому інституті, а згодом продовжив навчання у Львівській художній академії, присвятивши своє життя мистецтву:
- “До повномасштабного вторгнення я займався творчою діяльністю, основним напрямом якої була скульптура з металу та каменю. Брав участь у виставках, симпозіумах, художніх резиденціях, був співзасновником мистецьких подій. Після 24 лютого 2022 року наша майстерня стала прихистком для друзів-художників із різних регіонів країни.
Ми почали волонтерську діяльність, створивши мистецьке об’єднання ШПОР. Виготовляли необхідні речі для фронту: печі для бліндажів, саперні кішки, їжаки для інженерних загороджень. Паралельно, коли була можливість, займався мистецтвом. Так тривало до кінця 2024 року, коли я прийняв рішення стати до лав Збройних Сил.”
Олег звернувся до рекрутерів бригади й обрав військову спеціальність, щоб потрапити до підрозділу, якому раніше допомагав як волонтер і де мав багато знайомих. Після проходження базової підготовки та фахового навчання він швидко влився у колектив, опанував озброєння й техніку, ставши частиною бойового братерства:
- “У війську, не маючи змоги займатися скульптурою, я почав малювати графіку. Це стало новою сторінкою у моєму житті й творчості. Мистецтво допомагає мені триматися, залишатися збалансованим у цей непростий час. Коли маю змогу зануритись у творчий процес — отримую необхідну енергію, щоб рухатися далі.”
Під час відпустки в серпні цього року Олег разом із мисткинею з Запоріжжя Ксенією Платановою взяв участь у створенні мистецького проєкту «Тиха вирва». Спільна виставка скульптур Ксенії та графічних робіт Олега відбулася в ужгородській галереї «Коридор»:
- “Проєкт «Тиха вирва» створюю під час служби — і він триває досі. Тиха вирва — це відлуння події, яка вже сталася, але досі відчувається тілом і пам’яттю. Це стан після: після вибуху, після крику, після втрати. Тиша тут — не спокій, а глибока пауза між ударами, між подихами, між думками.
Це досвід, який складно висловити, але можна побачити. Коли навколо все валиться й ламається, важливо знаходити способи продовжувати творити й формувати нові сенси.”
Сьогодні Олег знову в строю — разом із побратимами він захищає Україну зі зброєю в руках.
Ми бажаємо йому невичерпного натхнення, мужності, творчої енергії та мирного неба!
Нехай його мистецтво і надалі надихає, нагадуючи, що справжня сила — у любові до життя та Батьківщини.
8 жовтня в Україні відзначали День художника. З нагоди свята ми вітаємо всіх митців, які вміють бачити красу у звичайному, передавати у своїх творах мить життя та пробуджувати в глядачах емоції, що торкаються серця.
Особливі слова вдячності сьогодні тим художникам, які нині тримають у руках не лише пензель, а й зброю. Вони щодня доводять: справжнє мистецтво — це не лише фарби й полотно, а й сила духу, віра та любов до своєї землі.
Прості люди. Непроста робота. Саме з таких історій складається обличчя нашої країни.
Група комунікацій Закарпатського ОТЦК та СП







До теми
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- Вечір в Ужгороді зі шпигунами та секретами
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
- Снайпер «Ярий». Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у вересні 1925-го
- Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі
- "Дуже радий, що туди потрапив": військовий Луганського прикордонного загону Елмар Цап розповів про службу
- Відомий кондитер Валентин Штефаньо започаткував дипломатичні гастроекскурсії
- Історія одного пам’ятника в Ужгороді: Олександр Духнович
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- Перспективна євроколія: детально про нову вузькоколійку, особливості та куди її потягнуть з Ужгорода
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
До цієї новини немає коментарів