"Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія

"Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
Андрій (позивний Кірбі) – оператор дрона батальйону безпілотних систем «Sons of Khors» 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, йому 33 роки. До повномасштабної війни Кірбі працював у себе вдома на Волині й паралельно вів Youtube-канал (створював відеоролики на тему популярних комп’ютерних ігор), який приносив непоганий дохід. А навесні минулого року підписав контракт і після навчання в Україні й Великобританії почав служити в 128 ОГШБр.

 

– Я зрозумів, що краще самому вибрати підрозділ, ніж потрапити абикуди, – розповідає Кірбі. – Дуже хотів стати оператором дронів, тому й підписав контракт із батальйоном безпілотних систем. 128 ОГШБр мені порадив товариш Олександр Лущик, котрий тут служив. На жаль, навесні минулого року він загинув при виконанні бойового завдання. Чудовий був хлопець…

У своєму підрозділі Кірбі працює з невеликим дроном-бомбером, його пріоритетні цілі – ворожа піхота, транспорт і логістика. Екіпаж займається також дистанційним мінуванням.

– Під час одного з крайніх бойових виїздів ми знищили колісний НРК (наземний роботизований комплекс), який віз вантаж на ворожі позиції. Один із російських піхотинців вирішив врятувати НРК й пішов по нього, але там і залишився. Нам також доводилося відбивати дронами ворожі штурми, загалом роботи дуже багато, вільного часу обмаль, але воно в кайф – тут розумієш, що приносиш користь, прикриваєш свою піхоту. Я вважаю, що кожен бойовий виїзд, коли ти відпрацював по ворогу й безпечно повернувся, – вдалий.

Екіпаж БПЛА завжди пріоритетна ціль для ворога, тому Кірбі й сам потрапляв під вогонь.

– З самого початку я сприймав бойові завдання не зовсім правильно, для мене це було наче якийсь скаутський табір. Але після того, як нас обстріляв танк, я зрозумів, що це зовсім не відпочинок. Хоча танк відпрацював не дуже прицільно й зробив тільки три постріли. Мабуть, росіяни бачили, що хтось є, але не знали, хто саме. Бо якби довідалися, що це екіпаж БПЛА, туди би прилетіло все, що можна й не можна.

Незважаючи на ризики, Кірбі не шкодує, що пішов у ЗСУ.

– Ні секунди не пожалів і не розчарований. У нас дуже класне командування батальйону й безпосередній командир. Багато моїх знайомих служать у різних бригадах, і я знаю, як воно може бути. Тут усе правильно влаштовано, по-людськи.

Андрій закінчив університет і має вищу освіту, тому може претендувати на офіцерське звання. Але поки не планує цього.

– Мені подобається на солдатській посаді, я люблю бойові виїзди й «польоти» – це моє…

 

20 жовтня 2025р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів