Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин

Основною метою є забезпечення екологічно безпечної та гуманної утилізації тіл загиблих домашніх улюбленців, оскільки в регіоні досі не було такої інфраструктури. Це вирішує проблему неналежного поводження з біологічними відходами та пропонує власникам гідний спосіб прощання. Керівниця розповіла про технічні стандарти роботи та місію проєкту.
Філософія, інфраструктура та екологічна місія
Олександра Берянич зізнається, що відкриття крематорію стало інвестицією, яка наразі не приносить прибутку, але є вкрай необхідною для суспільства. Вона пояснює, що її мотивація не була комерційною, а соціальною.
«Я не відкривала крематорій для того, щоб заробляти. Основна мета – навчити людей максимально правильно проводити тварину в останню путь», – наголошує власниця.

Центральною частиною комплексу є піч, розрахована на спалювання до 200 кг за один раз. Установка виготовлена на замовлення і має вищу категорію фільтрів та камеру доопалювання. Це забезпечує максимальну екологічність процесу.
Олександра Берянич активно веде просвітницьку роботу, протидіючи поширеній практиці викидання тварин у сміття або захоронення їх у невідповідних місцях, вказуючи на прямі наслідки для природи та здоров’я людини. Навіть після кремації прах тварини є чистою органікою.

Три послуги, логістика та географія
Крематорій пропонує три основні види послуг:
- Спалювання біологічних відходів (відходи ветеринарних клінік після операцій).
- Масова кремація: Утилізація кількох тварин одночасно (найчастіше — з ветклінік або вуличних тварин, які загинули).
- Індивідуальна кремація: Найпопулярніша послуга, коли спалюється лише одна тварина, а прах повертається власнику.
Транспортування загиблих тварин здійснюється в спеціальних сертифікованих мішках та ящиках різних форматів. Власниця наголошує, що вони прагнуть максимально скоротити час очікування кур’єра, щоб мінімізувати травматичні моменти для родини.

«Ми намагаємося зробити так, аби прощання з тваринками було максимально коротке, спокійне і без негативних моментів», – розповіла Олександра Берянич.
Підприємиця підтвердила, що крематорій надає послуги на території всієї Закарпатської області, а також приймав замовлення з інших регіонів, зокрема з Львівщини, Черкащини.
Філософія співчуття та плани на майбутнє
Пані Олександра зазначає, що багатьом людям важко зрозуміти глибину скорботи за улюбленцями, які були частиною родини. Тому вона прискіпливо ставиться до підбору персоналу, адже це не просто технічна робота, а робота зі співчуттям.
«Мені було важливо, щоб ми знайшли таких людей, які не будуть відноситися до цього як до чогось буденного. Це про пам’ять, екологію, про щось світле», – каже вона про критерії підбору персоналу.
Для підтримки власників у горі крематорій також запустив на своєму сайті «Міст пам’яті», де кожен господар може залишити спогад про свою тваринку.
Це лише початок. У планах Олександри Берянич – відкриття спеціальної прощальної кімнати, на кшталт тих, котрі існують у Литві, щоб власники могли гідно та етично попрощатися зі своїми улюбленцями, а також розширення послуг, зокрема з виготовленням пам’ятних виробів.

Карпатський Телеграф
До теми
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?

До цієї новини немає коментарів