Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева

В складі 101 окремої бригади ТРО пройшов шлях від солдата до командира зенітної батареї.
До війни Руслан працював на «швидкій» в Мукачеві та займався підприємницькою діяльністю, але з початком повномасштабного вторгнення, як і тисячі інших закарпатців, долучився до сил оборони. Воював на сході країни, за що нагороджений двома відзнаками Головнокомандувача «Срібний хрест» та іншими нагородами. Спочатку служив в стрілецькому підрозділі, потім в роті контрдиверсійної боротьби і, зрештою, очолив зенітний взвод, а згодом – і батарею. На рахунку його підрозділу - більше 200 знешкоджених повітряних цілей.
«Війна постійно змінюється. Ще вчора основним засобом на фронті проти повітряних цілей були кулемети і «зушки». Сьогодні ж у війську все більша роль за дронами-перехоплювачами. В моїй батареї всі розуміють, що кожна збита нами ціль – це збережені об’єкти і врятовані життя тих, на кого вона була націлена. Ця місія змушує нас докладати максимальних зусиль, щоб бути ефективними», - розповідає Руслан.
Як згуртовувати в єдиний організм багатьох незнайомих людей з різних регіонів та районів?
«Таємниці нема, головне – постійне спілкування. Тому всі питання вирішуються максимально швидко, моральний клімат позитивний, а бойовий дух завжди на висоті. Ми разом робимо найважливішу справу нашого існування - виборюємо право на життя України. Важливо лише це», - ділиться своїми думками про згуртованість і ефективність підрозділу «Медик».
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
До цієї новини немає коментарів