Жіночий клуб «Натхненна» – простір, де жінки разом відпочивають і розвиваються
У затишному просторі в центрі Ужгорода жінки різного віку, з різними професіями і зацікавленнями сидять разом й дивляться кіно. Для чого нині, коли у всіх є телевізори й Інтернет, кудись іти з дому, щоб подивитись фільм?
Бо в жіночому колі фільми переглядати цікавіше, а після перегляду жінки ще й обговорюють побачене з психологинею, несподівано виявляючи, що кожна з них сприймає одну й ту ж ситуацію інакше. Додому вони розходяться вже з новими ідеями, думками й знайомствами. А ще з переконанням, що прийдуть у цей клуб знову. То що ж це за клуб такий і як можна долучитися до його подій – «Про Заходу» розповіла засновниця «Натхненної» Ольга Павлова.
23 серпня цього року ужгородський жіночий клуб «Натхенна» відзначив рік із часу свого створення. Та навіть за такий короткий термін ця спільнота зуміла об’єднати велику кількість жінок, які й на святкуванні річниці не раз повторювали, що клуб став для них особливим місцем, де вони відпочивають і навчаються новому.
Засновниця клубу Ольга Павлова розповідає, що придумала його, коли потрапила влітку 2023 року в дуже красиве місце, яке надихнуло її провести захід для жінок. «Це було дуже надихаюче місце з лісочком, озером, альтанками. Чомусь одразу подумалося, що тут можна зібрати жінок на цікавий захід – такий собі ретрит. Можливо, я сама на той момент була втомлена, бо дуже хотілося не лише відпочинку, а й перезавантаження, – згадує Ольга. – Та коли почала обдумувати цей відпочинок, зрозуміла, що не хочу обмежуватися одним заходом – хочу створити клуб, де можна відпочивати й перезавантажуватися регулярно: проводити майстеркласи, цікаві зустрічі, пізнавальні екскурсії, словом, усе, що зараз клуб і реалізовує». Ідею створити клуб підтримала подруга Ольга Слава, тож тепер жінки разом, як вони кажуть, творять і витворяють.
Варто зазначити, що «Натхненна» є не єдиним жіночим клубом в Ужгороді, однак інші мають класичну закриту форму, а «Натхненна» є відкритим клубом, до заходів якого може долучитися будь-яка жінка. Це не комерційний проєкт, адже більшість заходів є безкоштовними або проводяться за вільний донат. Платними є переважно ті заходи, де передбачені витрати на матеріали, наприклад, майстеркласи. Найчастіше учасницями заходів стають жінки віком 30+. Хтось шукає тут нових подруг, хтось переїхав до міста й хоче влитися в громаду, когось відправили відпочити й перезавантажитися їхні чоловіки, а хтось просто хоче відволіктися від щоденної рутини. Причини участі в клубі для кожної жінки є різними, але всі вони шукають комфортного й безпечного середовища, взаємопідтримки.
Ольга Павлова каже, що в «Натхненній» намагаються організувати заходи на різні вподобання й запити. Тут багато говорять про здоров’я, були зустрічі, присвячені фінансовій грамотності, йозі, нейрографіці, штучному інтелекту, сімейним стосункам, гормонам, сексуальній освіті, соціальним мережам та ще купі всього іншого. Часто бувало так, що котрась із жінок приходила спершу в якості гості, а потім пропонувала провести наступний захід як експертка. Такий формат дуже вітають у «Натхненній», адже тут кожна жінка може поділитися своїми знаннями й досвідом, надихнутися й надихнути інших.
Клуб є дуже активним, влаштовує іноді й по чотири різнотематичні заходи на тиждень. На момент написання цього матеріалу в клубі вже відбулося 148 різноманітних заходів. Ще більше планів «Натхненна» має на майбутнє. Як каже Ольга Павлова, є ще дуже багато цікавого й корисного, що можна показати нашим жінкам. «Моє життя дуже насичене подіями, я активна людина, – розповідає засновниця клубу. – Тому спершу в мене були сумніви стосовно того, чи потрібен взагалі жінкам такий клуб. Але коли після наших заходів я щоразу чую, як наші учасниці говорять: «Ви навіть не уявляєте, як змінили моє життя», чітко усвідомлюю, що такий простір потрібен. Виявилося, що дуже багато сучасних жінок не приділяють уваги собі й своїм зацікавленням, розриваються між роботою й хатніми обов’язками. Саме такі найбільше потребують місця, де вони можуть перезавантажитися. І мені дуже приємно бачити, як жінки поступово розкриваються, загоряються ідеями, знаходять нових подруг. Нещодавно наші учасниці вже разом подорожували за кордон і ходили по гриби – вважаю, що це чудовий результат роботи клубу».
До слова, клубом «Натхненна» називається поки символічно, адже тут нема постійних членів чи вступних внесків. Зараз проводиться робота над розширенням діяльності, є ідея запустити кілька триваліших курсів із різних напрямів, якими особливо цікавляться учасниці. Наприклад, великий запит наразі є на навчання мобільній фотографії й просуванню свого бренду або зайнятості в соціальних мережах. Учасниці можуть пропонувати й власні ідеї, адже в клубі вітають активність і бажання розвиватися. Підкреслила це на одній із подій і запрошена психологиня, котра сказала, що жінка по-справжньому розкривається тільки в середовищі інших жінок. Але середовище це має бути не конкурентним, а сестринським, де жінки підтримують одна одну. Саме таку теплу спільноту й прагне створити жіночий клуб «Натхненна».
Дізнатися про всі події клубу й анонси наступних заходів ви можете, переглянувши сторінку «Натхненної» в соцмережі «Facebook» (https://www.facebook.com/nathnenna.club).
Хоч як до участі в заходах не просилися би чоловіки, всі події в клубі є спрямовані та організовані виключно для жінок. Єдиним чоловіком у цьому жіночому просторі є Тарас – кімнатна рослина, яку принесли до приміщення клубу маленькою й кволою, а нині в жіночому товаристві вона розквітла й буяє. Рослини відчувають позитивний простір, тож ласкаво просимо до клубу, де жінки разом відпочивають, навчаються і розвиваються.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
До теми
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- В Ужгороді розробили карту безбар’єрності та планують запровадити доступне таксі
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
До цієї новини немає коментарів