«Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана

Після демобілізації в 2015-му він повернувся до мирної праці, а в перші дні повномасштабного російського вторгнення знову пішов воювати в свій дивізіон, став навідником гусеничної самохідної гармати 2С1 «Гвоздика». Зараз пасікою займається дружина, тому медом товариші Івана забезпечені. Звідси і його позивний – Бджола.
– Я дуже добре пам’ятаю службу в зоні АТО, особливо, бої за Дебальцеве в січні й лютому 2015-го, – розповідає Бджола. – Той період був дуже гарячим – і для піхоти, і для нашого дивізіону. Стріляли так інтенсивно, що коли вранці нам завозили вантажівку снарядів, до вечора їх уже не було. Під час виходу з Дебальцева в лютому 2015-го дуже допоміг наш водій КамАЗа Олександр – він вивіз із напівоточення багатьох бійців. З початком повномасштабної війни Олександр теж повернувся в наш підрозділ, ми досі служимо разом. Різниця між тодішніми й теперішніми бойовими діями насамперед у активному застосуванні дронів. Тоді ми працювали тільки по координатах, а зараз наш вогонь коригують із неба «пташки». Це дозволяє набагато прицільніше бити й економити боєкомплект. Після стрільб нам часто показують відео нашої роботи: як знищуємо ворожу піхоту, техніку, буває, що влучаємо навіть у багі чи квадроцикли. Піхотинці, котрих ми прикриваємо своїм вогнем, дякують, і це найкраща мотивація.
За час служби в зоні бойових дій Бджола отримав чимало нагород, однак ставиться до них спокійно, по-філософськи.
– Я вже й забув назви деяких нагород. Дома мене чекають мама, дружина й двоє дітей, тому найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося і я повернувся додому, зайнявся землеробством і своєю пасікою…
До теми
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- Снайпер "Сєня". Прикордонник Віктор Синько посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
До цієї новини немає коментарів