«Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
У Михайла, старшого солдата мінометної батареї 2 гірсько-штурмового батальйону 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади на руці вибите тату ведмедя – воно символізує його позивний. Бійцю 30 років, він із Закарпаття, з курортного села на Свалявщині, і в 128 ОГШБр служить із початку повномасштабної війни.
– Раніше я їздив на заробітки в Чехію, працював у тому числі на автомобільному заводі Skoda, – розповідає Михайло. – Перед російським вторгненням повернувся додому, щоб трохи відпочити й підлікуватися, але як тільки почалася війна, пішов у військкомат. Чому? А щоб вороги не дійшли до мене додому на Закарпаття…Перші пів року Михайло служив у підрозділі реактивної артилерії – працював із системами реактивного залпового вогню «Град», часто виїздив на бойові позиції. А далі перевівся в мінометну батарею 2 гірсько-штурмового батальйону. Щоб краще освоїти нову зброю, пройшов навчання в Німеччині.
– Після повернення з навчання стріляв із різних мінометів – американського М120, українського «Молота», з 82-ки… Ми часто стояли всього за два кілометри від росіян, тому й нам діставалося – від танка, гаубиць, мінометів. Була одна серйозна контузія від близького прильоту, але все гаразд…Кілька місяців тому Михайло перекваліфікувався на водія – доставляє на бойові позиції боєкомплект, провізію, проводить міні-ротації особового складу.
– Їжджу на волонтерському пікапі Mitsubishi L200 або американському HUMVEE. Це дуже різні машини, я частіше використовую L200, бо вона менша, легша й маневреніша. Хаммер дуже великий і гучний, зате має кращу прохідність і вантажопідйомність. Обидві машини – пріоритетна ціль для ворога, я в цьому неодноразово переконувався. Одного разу російський дрон майже наздогнав мене, однак в останній момент я зрізав поворот, а він, приглушений РЕБом, не зміг зманеврувати, тому впав і вибухнув збоку.У мінометній батареї з Михайлом служить його товариш із дитинства, колишній однокласник. Хлопці пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися вже в своєму підрозділі.
– Це було дуже круто – зустріти на війні, за 1200 кілометрів від дому, однокласника. – У нашому підрозділі дуже хороший колектив, ми всі наче велика сім’я, але побачити друга дитинства на самому початку – великий бонус. Із тих пір так і служимо разом…
До теми
- Снайпер «Ярий». Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- "Дуже радий, що туди потрапив": військовий Луганського прикордонного загону Елмар Цап розповів про службу
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів