Хуст зустріне зимові свята без ялинки, ілюмінації та гірлянд

Зазвичай у минулі роки на свято Миколая у Хусті відбувалося урочисте підсвічення ілюмінації центральної міської ялинки. Утім зараз на Майдані Незалежності порожньо, лісового дерева немає.
Люди заклопотано поспішають у справах і про ялинку навіть не думають… Більше того, багато мешканців міста навіть інформацію про те, що в Ужгороді встановили лісову красуню, сприйняли негативно і в Інтернеті бурхливо обурювалися.
Слід зазначити, що ще 17 листопада Хустська міська рада провела опитування серед населення громади, яке проходило у соцмережах. Пропонувалося висловити думку щодо доцільності встановлення ялинки і більшість людей проголосували проти. Тож мерія вирішила, що святкуватимемо Новий Рік та Різдво скромно і кожен у себе відома, адже в державі війна, тому людям не до помпезних гулянь.
«У цьому році Хуст зустріне зимові свята без пафосу та урочистостей. Ми заклали у бюджет до 2 мільйонів гривень для закупівлі генераторів для об’єктів критичної інфраструктури: дитсадків, шкіл, соціальних центрів, лікарні імені Остапа Віцинського. Уже невдовзі маємо їх отримати. Також цьогоріч у нашій громаді святкових гірлянд, ілюмінації та центральної міської ялинки не буде. Нині на часі економія електроенергії та допомога військовим», – заявив Хустський міський голова Володимир Кащук.
А що кажуть із цього приводу хустяни? Багато людей новину про те, що ялинки не буде, прийняли схвально.
«Для чого ялинка, коли світло й так відключають щодня, його немає дуже часто у центрі саме вечорами, тож ілюмінація не працюватиме. У людей вдома по 18-20 годин немає електроенергії. Якщо вмикати режим заощадження, то він повинен стосуватися усіх. У центральній частині міста більшість підприємців закупили собі генератори, бо світло часто вимикають. Це, звісно, додатково їх ударило по кишенях… Тож не по-людськи було б на їхні плечі перекладати ще й підсвічення ялинки. Тобто, або ялинка була б і вона не світилася б, або ілюмінацію б брали на себе власники приватного сектору. Краще ці гроші спрямувати на більш корисні речі – підтримку армії, допомогу біженцям або власне на розвиток самого міста», – вважає хустянин Володимир Дан.
Такої ж думки і Магдалина Шарої.
«Якщо хтось хоче ялинку, хай ставить вдома. Ніхто ж не проти. І це – цілком нормально! Та якщо у людини на війні чоловік, коханий, син, онук, вона про святкування не думає взагалі, більше молиться про мир і спокій. У цьому році святкування апріорі є недоречними. Якщо на літо фонтан у Хусті не відкривали і не запускали, для чого взимку на кілька тижнів ялинку ставити? Зайві витрати нікому не потрібні! Кращі ті кошти спрямувати на територіальну оборону, 128 Закарпатську бригаду, будь-які корисні цілі, але тільки не пускати на короткочасні розваги!», – каже вона.
Інна Ткач переселенка з Харкова. Утім зараз жінка мешкає на Закарпатті. І вона ялинку хотіла…
«Тут війни немає. Прильотів також! Всюди тихо, спокійно. А от дітям потрібне свято! Воно ж раз на рік і малеча на нього дуже чекає! Шкода, що лісову красуню в Хусті не встановили. Я в місті вперше на зимові свята і нам з родиною дуже хотілося покружляти у хороводі біля ялинки. Дитинство ж у малечі й так через війну украдене! Для чого було позбавляти їх ще й такого свята?», – каже жінка.
Із нею солідарна і місцева молода мама Оксана Русин.
«Ялинка в цьому році – символ нашої незламності! У Києві стоїть, в Ужгороді стоїть, навіть у Харкові в метро встановили. Прикро, що в нашому місті вирішили зекономити на дітях. Вони ж так чекають на свята! А скільки того дитинства! Навіть якщо б ялинку не підсвічували, все одно було б у місті всім більш святково, радісно, панувала б піднесена атмосфера, особливий настрій. Думаю, кошти на неї у бюджеті б знайшлися. Головне, було б бажання!», – аргументує свою думку вона.
Тим не менше, більшість хустян усе ж вирішила, що ялинка в цьому році місту не потрібна. Тим більше, через проблеми з електропостачанням її довелося б підключати до генераторів, а це – додатковими витратами лягло б на плечі підприємців. Тож приємно, що мерія дослухалася до думки громади і хустяни зустрінуть зимові свята вдома, з родинами і ставити вдома чи ні лісове дерево – кожен вирішуватиме для себе особисто.
Марина АЛДОН, Карпатський об`єктив
До теми
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
До цієї новини немає коментарів