Ukraїner в Ужгороді презентував 2 кг книгу, 20% якої – про Закарпаття
В Ужгороді Ukraїner презентував свою нову книгу «Ким ми є? Національні спільноти та корінні народи України». Книга описує різноманіття культур, які співіснують на території України. Подія відбулася у рамках співпраці видання Ukraїner, Інституту Центральноєвропейської Стратегії та видання Infopost.Media у рамках проєкту за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), - пише Олеся Смирнова, Varosh.
У дослідження потрапили як корінні народи України: кримчаки, караїми, кримські татари, так і австрійці, роми, нігерійці, кубинці, гагаузи і тд. У цих історіях розповідається про життя, побут та культуру, трагічні причини міграцій, ремесла, мистецтво, традиції.
Євгенія Сапожнікова, шеф-редакторка Ukraїner, редакторка книги: «Ми намагалися дати скорочену версію тих історій, які у нас є на сайті. Ми обирали найкраще, на наш погляд. Майже до кожної історії на початку розділу є QR-код, за яким можна перейти, подивитися і прочитати повну версію. Перші дві зйомки з нашої найпершої експедиції більше п’яти років тому – це були роми на Закарпатті та іноземні студенти».
В Ukraїner від початку задумували цикл про національні спільноти, щоб показати культурні особливості і те, що вирізняє ту чи іншу спільноту поза якимось локальними конфліктами. Автори спершу обрали національні свята, події, де спільнота збирається разом: з національною кухнею, у певній атрибутиці, з певними традиціями. Важливо було показати, звідки йдуть витоки, як воно все живе і як переплетено з сучасною культурою. Почали шукати людей, які могли б бути провідниками у цю культуру і історичний контекст.
Богдан Логвиненко, засновник Ukraїner: «Нам важливо було утримати баланс мультикультурності всієї України. Є величезна різниця між болгарами Приазов’я і болгарами Бессарабії, але ми не могли і зробити про кожну національну спільноту в кожному регіоні, бо книга й без того важить 2 кг, був ризик зробити її важчою, як мінімум удвічі. У книзі 32 спільноти і 8 із них – із Закарпаття. Тобто, 20% всіх історій саме з вашого краю».
Герої історій – це переважно успішні люди. Ukraїner провів такий експеримент: протягом 3-4 років журналісти постійно ставили одне запитання: «Що для вас Україна?». За словами Богдана, всі відповіді, які журналісти отримували – це відповіді, від яких навертаються сльози.
«Є відчуття, що люди більше ідентифікуються українцями, розуміння українськості виходить на перший план», – каже Богдан.
«У різних історіях є представники різних поколінь. Старші люди зберігають свою історію і коли в них запитували: «Що для вас Україна і ким ви себе тут відчуваєте?», то вони здебільшого казали, що вони, до прикладу, німці в Україні чи австрійці в Україні. Але було й багато молодих людей, які вже тут народилися і вони відповідали, що вони – українські азербайджанці, українські албанці, тобто, відчутно більше самоідентифікації себе з Україною. Для них це абсолютно природно і вони не задумуючись перш за все асоціюють себе з Україною. Цими історіями ми мали намір, в тому числі, і побудувати місток з тими країнами, від яких ці спільноти походять», – розказала Євгенія.
‹›
Книга «Ким ми є? Національні спільноти та корінні народи України» не має єдиного автора. Це все – командна робота, а команда Ukraїner налічує понад 600 людей.
Євгенія: «У нас було кілька науковців, серед них були і закарпатці, які були долучені до редагування і розшифрування того, про що йдеться. Особливо тих моментів, які стосуються діалекту».
‹›
Щодо Закарпаття, журналісти кажуть, тут рівень самоідентифікації і самоусвідомлення значно вищий, ніж в інших регіонах.
«Коли проєкт тільки почався, у 2016 році, найбільше зацікавлень було саме із Закарпаття. Наші перші матеріали були з вашого краю і вони стали найпопулярнішими. Закарпатці дивилися контент про себе, поширювали його та активно обговорювали. Відповідно, все це значною мірою вплинуло на трафік. Декілька років поспіль нас називали проєктом про Карпати і Закарпаття, бо хвиля інтересу, який створювали закарпатці до цих матеріалів, зробила свою справу. Люди нас звинувачували, що ми не робимо контент про Схід, а насправді – самі не поширювали цей контент. Та я не можу сказати, що всією Україною краяни цікавляться так само, як Закарпаттям», – каже Богдан.
Мультикультурність Закарпаття і національні спільноти – беззаперечна перевага краю. І цю особливість важливо перевести в принципову і абсолютно позитивну площину, переконані журналісти. Важливо зберегти історію і самобутність краю і в цьому контексті розвиватися.
«Всім нам потрібно більше комунікувати. Ми знаємо про мультикультурність Закарпаття, бо тут є компактність і більше можливості спілкуватися між собою. Друге – це доволі провокаційна штука – закарпатцям треба відмовлятися від «закарпатоцентричності» до «україноцентричності». Теза про те, що «ми тут говоримо/робимо, а десь нас не чують» – доволі небезпечна, бо ми всі і є Україною. Нам не потрібно чекати чогось від держави, влади, Києва. Закарпаття достатньо децентралізоване, щоб ухвалювати власні рішення і робити певні дії. Треба взяти відповідальність на себе, а це дасть можливість не множити неприязнь один до одного», – підсумував Богдан.
Олеся Смирнова
Фото: Карл Смутко
-->
До теми
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
- Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- Історія ужгородки Тетяни Літус, яка перемогла рак: про виявлення хвороби, лікарів та жагу до життя попри все
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
- «Я воюю за тих хлопців, що колись були поруч і загинули. І за тих, котрі зараз поруч…» –Скрудж, пілот БПЛА 128 ОГШБр
- «Під час штурмів розумієш, що або ти, або тебе. Ну, я молодший, спритніший, то перший встигав…». Історії з фронту 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів