В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів

Цей день пам'яті відзначають щороку в четверту суботу листопада на підставі указів Президента 1998-го та 2007 років, повідомляє Укрінформ.

Загалом українці у ХХ ст. пережили три Голодомори: 1921-1923-го, 1932-1933-го і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років – саме його називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.

Голодомору передували насильницька колективізація сільських господарств, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, – це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств – соціально-економічних підвалин української нації.

Після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва жертвами тодішньої влади стали селяни.

Масовому голоду в Україні передувало кілька подій. Зокрема, 18 листопада 1932 року вийшла постанова ЦК КП(б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель», яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна – сільські господарства каралися «натуральними штрафами», тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом до переліку компенсаційних харчів додали картоплю і сало, наприкінці року – продукти тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня постанова «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп» дозволяла відбирати у селян хліб за статтею про «контрреволюційні злочини».

Вже за кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося, що «репресії є одним із потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.

Передусім в українських селян забрали вирощене ними зерно, а потім численними «натуральними штрафами» та обшуками позбавили останніх запасів продовольства. У грудні 1932 року у 82-х районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилося постачання промислових товарів. На початку 1933 року селян позбавили останніх надій на порятунок, заборонивши виїзд з охопленої голодом України. Залишившись без хліба, селянські сім’ї вживали у їжу різні сурогати: кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації, товчену кору і листя дерев.

Терор голодом, що тривав в Україні протягом 22 місяців, забрав, за офіційними даними, близько 4 млн життів.

Упродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. За комуністичного режиму навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.

Відповідно до Закону «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», ухваленого 28 листопада 2006 року, голод 1932-1933 років є актом геноциду українського народу, а його «публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним».

Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 року радянських очільників – Йосипа Сталіна, В'ячеслава Молотова, Лазаря Кагановича, Павла Постишева, Станіслава Косіора, Власа Чубаря, Менделя Хатаєвича, визнано винними в організації Голодомору в Україні.

На сьогодні, за даними Українського інституту національної пам’яті, на парламентському рівні Голодомор 1932-1933 років визнали геноцидом українського народу 29 країн, а на регіональному (муніципальному) – 11. Крім того, Голодомор 1932-1933 років в Україні визнали геноцидом українського народу такі міжнародні організації, як ПАРЄ, Європарламент, Балтійська асамблея.

Нині, через більш ніж 90 років після трагедії, Росія продовжує спроби стерти Україну з мапи світу, знищити український народ, українську культуру, мову та історію.

За традицією, цього дня українці запалюють у своїх оселях свічку пам'яті на вшанування загиблих від штучного голоду. Крім того, сьогодні о 16:00 відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання, а по всій Україні пройдуть пам’ятні заходи.

***

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук написав у Фейсбуці у зверненні до Дня пам’яті жертв голодоморів, що «пам’ять про Голодомори - це наш обов’язок перед мільйонами безвинно убієнних українців. Голодомор був не трагедією природи, а свідомим геноцидом радянського тоталітарного режиму, спрямованим на знищення української нації, її волі та ідентичності. Мільйони загинули лише за те, що були українцями».

«Ми вшановуємо їхню пам’ять і говоримо правду про цей злочин, бо пам’ять - це акт справедливості й відповідальності. Вона не дозволяє переписати історію, виправдати злочини чи повторити їх у майбутньому. Це наш спільний захист від будь-яких нових проявів російського імперського насильства», - зазначив Стефанчук.

Голова ВРУ підкреслив, що, «розпочавши повномасштабну війну, Росія знову показала своє справжнє обличчя та намір знищити українців як народ». 

«Сьогодні Сили безпеки й оборони не дозволяють ворогу повторити те, що тоталітарний режим робив у минулому. Ми маємо зберегти українську державність, український народ і свободу країни. Ми пам’ятаємо. Ми боремося. Ми бережемо пам’ять - про тих, хто загинув тоді, і заради тих, хто живе сьогодні. Вічна пам’ять жертвам Голодоморів», - наголосив Стефанчук.

***

Міністр оборони України Денис Шмигаль заявив, що світ не повинен допустити, щоб трагедія Голодомору повторилася в майбутньому.

Україна вшановує пам’ять жертв Голодоморів – геноциду, спрямованого на свідоме знищення української нації, її ідентичності та волі, зазначив Шмигаль.

За його словами, "сьогодні ми знову протистоїмо спробі знищити Україну та українців. Сталінський режим застосовував голод як інструмент убивства мільйонів невинних людей. Сучасна Росія продовжує методи геноциду проти українського народу".

Як наголосив очільник Міноборони, "українці вистояли тоді – і вистоять зараз. Ми боремося на полі бою, захищаючи власну землю, свою країну та право жити вільно. Це бачить світ. І світ не повинен допустити, щоб подібні трагедії повторилися в майбутньому".