В Ужгороді відбулася зустріч-пам'яті до 104-ї річниці від дня народження письменника Івана Чендея

Про це розповідає Суспільне Ужгород.
Як розповіла директорка навчального закладу Івета Цегольняй, ліцей назвали на честь Івана Чендея у 2021 році.
"Ми вважаємо, що ця людина заслуговує, заслуговує все, щоб називати його іменем вулиці, школи. Це наш патріот, закарпатець. Я думаю, це все. Він боровся за незалежність України, він говорив чесно про Україну, про права українських людей. Це головна його мета. Я вважаю, саме це вплинуло на те, щоб вибрати це ім'я", — додала вона.
У цьому ж ліцеї працює вчителькою донька письменника Марія Чендей-Трещак. За її словами, він письменник, який творив свій особливий світ, який був пов'язаний саме із Закарпаттям, із закарпатським менталітетом, традиціями:
"Батька вже немає 20 років, але я досі, якщо приймаю якесь важливе рішення або роблю якийсь вчинок, який потребує роздумів, я думаю, перш за все, про те, що б мій батько в цій ситуації зробив чи сказав".
На зустріч з Києва приїхав літературознавець Микола Жулинський, який товаришував із закарпатцем з 1978 року.
"Образне мислення Івана Михайловича воно вражає, тому що я, можливо, вперше побачив, як письменник працює над словом. Я пам'ятаю, прочитав його повість "Луна блакитного овиду". Я був просто вражений, захоплений, тому що так описати сприйняття природи і так слово припасувати, як кажуть, одне до одного, щоб створювався образ того ранкового світанку, природного того світу, в якому він виростав в дитинстві", — додав він.
У межах заходу також презентували третю книгу щоденників Івана Чендея. Прозаїк Павло Вольвач зазначив, що автор писав їх протягом 43 років — з 1953 по 1996 рік. За його словами, це видання є своєрідним літописом, інтимним щоденником та пам'ятником психології мислячої людини в тоталітарну та посттоталітарну добу.
Також під час заходу учениці ліцею виконали пісню "Гуцулка Ксеня". Як пояснила онука письменника Ольга Трещак, за розповідями родини, це була його улюблена пісня.
"Насправді, я його взагалі не знала, тому що він помер до мого народження. Я лише знаю про нього з розповідей мами, з розповідей взагалі нашої родини і з його творів. Розповідали, що він був сценаристом фільму "Тіні забутих предків"", — поділилася онука письменника.


До теми
- Служба і дружба. Як ужгородські кінологи вчать собак розкривати злочини
- «Боєприпас зі збитого дрона впав на мене і... не здетонував»: історія Олега «Фанти» з 128 ОГШБр
- П’ять днів для відновлення сил: реабілітація закарпатських прикордонників після передової
- В Україні зявилась ініціатива щодо надання Дню вишиванки статусу офіційного державного свята
- «Я тримав біля себе гранату»: боєць 128-ї бригади про найважчі бої
- Як на Закарпатті пробують закривати вакансії через прямий діалог бізнесу та молодих людей
- Соцмережі замість газет: як змінилося інформаційне поле закарпатських громад
- “Втрачений Ужгород”: про що писали місцеві газети 100 років тому
- Ціновий фон: закарпатський ринок у загальноукраїнській тенденції сезонного підвищення і зниження
- 6 нових прогресивних відділень Ужгородської міської багатопрофільної клінічної лікарні - до послуг пацієнтів
- На Закарпатті школярі вчилися спостерігати за птахами та досліджувати кліматичні зміни
- "Я хочу, щоб дитина бачила, що таке сім'я": історія прийомної мами Ольги Мурашко
- Музикант Шандор Шрайнер запрошує сьогодні на ювілейний концерт-бенефіс «Музика мого життя»
- Від фронту до Закарпаття: як гуманітарна місія «Проліска» створює умови для життя в тилу
- "Я тут, щоб захищати вільний світ" - уйгур Каюм з Канади приєднався до 101 бригади територіальної оборони
- Сім місяців на позиціях із мрією зробити коханій пропозицію: історія бійця мотопіхотного батальйону 128 огшбр
- В Ужгородському замку завтра проведуть пригодницький квест для школярів: «Перелітні птахи»
- ТОП-10 українських письменників, які писали про Закарпаття
- “Золота година” для серця: як в Ужгороді рятують пацієнтів з інфарктом і повертають до життя
- В Ужгороді подарують вишиванки пораненим військовим

До цієї новини немає коментарів