Круглий стіл до 100-річчя офіційного візиту Томаша Масарика до Ужгорода
До участі у круглому столі долучилися Генеральний консул Чеської Республіки у Львові Давід Нови, директор департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА Євген Тищук, заступник міського голови Ужгорода Василь Гомонай, міський голова Ужгорода у 1998-2002 роках, кандидат економічних наук, доцент УжНУ Степан Сембер, голова громадської організації "Закарпатське товариство чеської культури", кандидат історичних наук Тетяна Сергієнко, завідувач кафедри міжнародної політики факультету міжнародних економічних відносин УжНУ, кандидат історичних наук, професор Ален Панов, кандидат історичних наук, доцент кафедри модерної історії України та зарубіжних країн факультету історії та міжнародних відносин УжНУ Ігор Шніцер, директор Наукової бібліотеки УжНУ Марія Медведь, її заступниця Вікторія Воробець, голова Товариства словацьких митців Закарпаття Міхаел Пейтер, координаторка представництва Чеського центру в Ужгороді Любов Павлишин.
Заступник міського голови Ужгорода, кандидат юридичних наук Василь Гомонай передав вітання учасникам круглого столу від міського голови Богдана Андріїва, депутатського корпусу, виконавчого комітету, відзначив актуальність заходу. Василь Васильович розповів, що вже 21 рік займається викладацькою діяльністю в УжНУ, його кандидатська дисертація пов'язана із дослідженням Закарпаття міжвоєнного періоду.
"Перша Чехословацька республіка у той час складалася із трьох утворень: Чеська земля, Словацька земля, Підкарпатська Русь, законодавство у кожному утворенні було різне. Великою заслугою Президента Томаша Масарика було те, що протягом 20 років велася широка робота з уніфікації законодавства, проводилася нормотворча діяльність, свідченням цього є величезні збірники законів, які зберігаються в архівах бібліотеці УжНУ", – сказав Василь Гомонай. Додав, що в Ужгороді є пам'ятник Томашу Масарику, міст та сквер Масарика, школа №3, яка теж носить ім'я першого президента Чехословаччини, мініскульптура – усе це говорить про те, що закарпатці шанували Томаша Масарика. Завданням міської влади, підкреслив Василь Васильович, є зберегти те, що було зроблено в Ужгороді у 1918-1938 роки. Також розповів, що Ужгородська міська рада має добру співпрацю із чеськими містами Їглавою та Чеською Ліпою, словацькими – Кошице, Міхаловце, Гуменне, із якими реалізовано низку спільних проєктів.
У програмі круглого столу також працювала тематична книжкова виставка, її підготував відділ краєзнавчої літератури "КАРПАТИКА" наукової бібліотеки УжНУ.
Ужгородська міська рада
-->
До теми
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
До цієї новини немає коментарів