Ректор УжНУ Володимир Смоланка прозвітував про діяльність університету за 2020 рік
Високі позиції у міжнародних рейтингах, капітальні ремонти, рекордна кількість студентів, матеріальне заохочення працівників – про це й не тільки розповів під час щорічного звітування ректор УжНУ Володимир Смоланка. Відбувся звіт у рамках засідання Конференції трудового колективу Ужгородського університету.
«Цей рік звичайним не назве жодна людина на планеті. Пандемія коронавірусу змінила життя кожного і людства загалом. Ми дістали низку нових викликів у навчанні, роботі та спілкуванні між викладачами й студентами. Але наш університет впевнено впорався з тими завданнями, перед якими постав», – розпочав Володимир Смоланка.
За оновленою системою фінансування закладів освіти «ми змогли отримати 21 мільйон гривень, – повідомив ректор. – Це дозволило спрямувати кошти для низки проєктів – у тому числі оновлення матеріально-технічної бази та стимулювання наших викладачів на освітню та наукову діяльність».
Навіть попри карантинні обмеження, університет провадив активну профорієнтаційну роботу. Як результат – успішна вступна кампанія.
«Цього року маємо менше іноземних студентів – це пов’язано з пандемією. Менше й магістрів – це є загальною тенденцією в Україні», – констатує Володимир Смоланка. – Однак у цілому виш має чудові результати вступної кампанії: вдалі заходи дали небувалий досі контингент студентів – 14946 осіб. Це найбільша кількість за всю історію університету.
У 2020-му присвятили чималу увагу капітальним ремонтам. «Капітальні видатки УжНУ становлять майже 40 мільйонів гривень. Думаю, не тільки наші студенти, а й жителі міста бачать, як покращується юридичний, медичний факультети, змінюється стоматологічний й кафедра сімейної медицини», – каже очільник вишу.
Весь ЗВІТ ректора за 2020 рік
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ фото Віталія Завадяка
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
До цієї новини немає коментарів