"Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь

Мар’ян Витязь прийшов у Нацгвардію добровільно. Після проходження базової загальної військової підготовки йому запропонували навчитися працювати з дронами.
"Я погодився, бо це мене цікавило. Поїхав, спробував, і в мене це вийшло досить непогано. Тоді командир запропонував очолити посаду зовнішнього оператора. Так ми й почали нашу роботу з дронами, почали розвиватися й вивчати нові технології", — розповів Мар’ян.
Згодом він поїхав на навчання до Києва, а після цього вирушив на бойові позиції.
"На передовій ми переймали досвід у пілотів, які вже не перший рік воювали. Перший вихід запам’ятався назавжди. Адреналін, усе відбувається дуже швидко, немає часу на роздуми. Треба зробити завдання та швидко повернутися в укриття, бо чим довше ти на відкритій місцевості, тим вищий ризик, що тебе виявлять російські дрони й почнуть по тобі працювати. Але на адреналіні все запам’ятовується дуже добре", — поділився нацгвардієць.
Дрони на передовій: розвідка та збереження життів
Мар’ян виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Він зауважує, що оператори БПЛА допомагають зберігати життя піхотинців.
"Ми намагаємося налаштовувати себе на те, що це наша робота, і ми мусимо її виконувати. Щоб психологічно не заглиблюватися в стресові ситуації, ми сприймаємо це саме як роботу. Головна мета — зберегти особовий склад піхоти", — сказав він.
За словами Мар’яна, дрони дозволяють зменшити ризики для військових.
"Дрон — це збереження особового складу. Відправляти розвідку пішки й ризикувати людьми чи запустити "пташку", яка швидше й ефективніше все розгляне, — різниця величезна. Один дрон може замінити 10 піхотинців. До того ж дрони допомагають знищувати росіян: скиди працюють дуже точно та ефективно. Ми також навчилися уникати російської радіоелектронної боротьби завдяки нашим РЕБ-силам", — розповів військовий.
Зараз Мар’ян Витязь продовжує службу в Національній гвардії. Головним своїм завданням він вважає "збереження особового складу піхоти, забезпечення їхнього життя, а також допомогу та захист держави".
До теми
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- 10 фактів про Закарпатський народний хор, які ви могли не знати

До цієї новини немає коментарів