Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів

Тут бійці – різних спеціальностей і виконують різну роботу: допрацьовують вибухові пристрої для FPV-дронів, саперні заряди та спеціально розроблені боєприпаси для певних завдань.
21 лютого 2022 року Олег ще був у Сєвєродонецьку на зйомках художнього фільму «Сірі бджоли». Загалом брав участь у зйомках понад 500 стрічок. До війська доєднався одразу після повномасштабного вторгнення росіян в Україну – став частиною тоді ще добровольчого підрозділу на базі Управління патрульної поліції міста Києва, зараз це бойова бригада «Хижак», яка сформована із патрульних поліцейських з різних регіонів України і має власну піхоту, мінометників, артилеристів, медиків, батальйон безпілотних систем.
«На початку повномасштабної війни ми встигли вивезти сім’ї на Західну Україну і повернулися у Київ, де формувався добровольчий підрозділ на базі Управління патрульної поліції міста Києва. Хлопці навчалися, у багатьох був бойовий досвід, багато ветеранів у нас було. Тому нам було трохи легше на початку», – розповідає «Медвідь», показуючи свою «мануфактуру», де працює ціла команда спеціалістів.
Тут роблять вибухові пристрої для FPV-дронів, для дронів-бомберів, а також різного типу саперні заряди. Частина боєприпасів – власної розробки «хижаків».
«Є боєприпаси, які використовуються як штатні боєприпаси, є штатні боєприпаси, які перероблюються таким чином, щоби нам підходило під наші завдання, і є повністю виготовлення боєприпасів загалом, використовуючи вибухові речовини, які вже були у вжитку і ми їх переробляємо», – каже Олег.
«Багато боєприпасів робляться виключно під нас, за нашими параметрами. Тобто, пілоти приходять і кажуть, що нам потрібно ось такий боєприпас із ось такою вагою, з таким ефектом і отак він має працювати. Виходячи з цього ми розробляєм, розраховуємо його, збираємо, тестуємо на полігоні і тільки після того починається подальше бойове застосування, бойова робота», – зазначає «Медвідь».
Загалом, за словами Олега, на одну людину, яка на позиції працює безпосередньо з дроном, п’ять людей працюють у тилу. І це – постійний та безперервний процес.
«Ми на роботі. І маємо відноситись до цього як до роботи. Нічого героїчного ніхто з нас не робить. Ми робимо те, що потрібно для тих задач, які треба виконати. І так всі хлопці працюють», – каже Олег.
Аня Семенюк, спеціально для zaholovok.com.ua
До теми
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
До цієї новини немає коментарів