«На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади

Відтоді служить командиром взводу у мінометній батареї гірсько-штурмового батальйону. Боєць може порівняти службу в кількох бригадах і каже, що в 128 ОГШБр ставлення до людей набагато краще, крім того, йому як вінничанину дуже сподобалося Закарпаття, яке він побачив під час ротацій бригади в період АТО-ООС. У зоні бойових дій Ворону довелося попрацювати з різними 120-міліметровими мінометами, тому він може порівняти їхню ефективність.
– У 2014-му, на самому початку служби, я працював із радянським мінометом 2Б11 («Сани»), згодом на озброєння надійшли українські «Молоти», а загалом впродовж служби довелося стріляти з польських, чеських, американських і навіть трофейних іранських 120-х мінометів, – розповідає Богдан. – Крім того, освоював і 82-міліметровий міномет сербського виробництва. Найбільше мені сподобався американський міномет М120, а на другому місці – український «Молот». Американський вирізняється своїм прицілом, простішою казенною частиною і титановим стволом (він легший і не іржавіє). У нього менший спалах, тому вночі міномет важче виявити. Ще одна особливість «американця» в тому, що не потрібно вкопувати плиту, вона автоматично вгризається в землю під час пострілу. У цьому є як плюс (міномет швидше готовий до роботи), так і мінус (якщо треба терміново покинути вогневу позицію, то з «Молотом», для якого викопуєш яму під плиту, це вийде швидше).
За роки служби в зоні бойових дій Ворон має дуже багато прикладів ефективної стрільби з міномета, однак є два випадки, що запам’яталися особливо.
– На Херсонщині ми влучили в МТЛБ (броньований гусеничний тягач), який підвозив ворожій піхоті боєприпаси. Локація була добре пристріляна, тому влучення стало закономірним. Феєрверк від вибухів був дуже ефектним! А на Запоріжжі пощастило знищити з міномета російський танк Т-72. Наш розрахунок працював по ворожій піхоті, але так сталося, що в момент одного з пострілів під’їхав російський танк із відкритими люками (вентиляція башти в Т-72 погана, тому танкісти під час інтенсивної стрільби часто відкривають люки, щоб не отруїтися пороховими газами). І наша міна влучила прямо у відкритий люк танка, що рухався. Це сталося випадково, нам просто пощастило, але факт залишається фактом – ми знищили танк одним пострілом із міномета.
Кілька місяців тому Ворон із товаришами й сам потрапив «під роздачу».
– Ми «кошмарили» російську піхоту, а вона нас шукала з допомогою аеророзвідки. І таки знайшла – ворожий дрон побачив або спалах від пострілу, або стовп пилу. Почувши дзижчання безпілотника, ми встигли сховатися в укриття. А потім посадку жорстко накрили 152-міліметровою артою плюс задіяли скиди із дрона-бомбера. Загалом гаубиця зробила 17 пострілів. Перші три неприцільно, а решту 14 – по наших позиціях. Один зі снарядів влучив прямо в бліндаж, де ми четверо ховалися. Троє бійців отримали поранення. Мені один із осколків (розмірами як чайна ложечка) прошив руку. Але ми змогли вибратися звідти на своїх ногах, забрали й міномет, який теж посікло…
Після лікування й реабілітації Ворон повернувся в свій підрозділ і продовжує воювати. Він бачить, наскільки технології (особливо застосування дронів) міняють війну, однак знає й хорошу ефективність старої, класичної зброї.
– Рухома техніка, без сумніву, краща для дронів, але коли треба накрити площу під час масованого руху ворожої піхоти, міномет набагато ефективніший. Треба швидко уразити бліндаж? Тоді задійте дрон. А от якщо необхідно «викорчувати» важке укріплення, то це робота для нас. До того ж, міномет невразливий для РЕБу (радіоелектронна боротьба) і може спокійно працювати в сутінки чи туман, коли дрони не такі ефективні. Але в ідеалі ці два види зброї треба застосовувати паралельно, бо в них різні задачі.
Коли є можливість, Богдан слідкує за новинами, цікавиться політикою й економікою, тому тверезо дивиться на події в Україні.
– Не варто надіятися на Санта Клауса чи «Санта Трампа», котрий за помахом чарівної палички швидко закінчить війну. Треба бути готовими, що війна може затягнутися ще надовше. Особисто я готовий до цього і вірю в нашу перемогу. Звідки сили? Іншого вибору просто немає…
До теми
- Ветерани Закарпаття створили обласну команду з адаптивного спорту. Репортаж з тренування
- «Кожен наш виїзд приносить користь – якщо не знищує ворогів, то принаймні пошкоджує їхню логістику. Це додає снаги…» Історія воїна 128-ї бригади Назара
- Герої без зброї: начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков про руйнівну війну, ризики та відбудову
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- Снайпер "Сєня". Прикордонник Віктор Синько посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
До цієї новини немає коментарів