«На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади

Відтоді служить командиром взводу у мінометній батареї гірсько-штурмового батальйону. Боєць може порівняти службу в кількох бригадах і каже, що в 128 ОГШБр ставлення до людей набагато краще, крім того, йому як вінничанину дуже сподобалося Закарпаття, яке він побачив під час ротацій бригади в період АТО-ООС. У зоні бойових дій Ворону довелося попрацювати з різними 120-міліметровими мінометами, тому він може порівняти їхню ефективність.
– У 2014-му, на самому початку служби, я працював із радянським мінометом 2Б11 («Сани»), згодом на озброєння надійшли українські «Молоти», а загалом впродовж служби довелося стріляти з польських, чеських, американських і навіть трофейних іранських 120-х мінометів, – розповідає Богдан. – Крім того, освоював і 82-міліметровий міномет сербського виробництва. Найбільше мені сподобався американський міномет М120, а на другому місці – український «Молот». Американський вирізняється своїм прицілом, простішою казенною частиною і титановим стволом (він легший і не іржавіє). У нього менший спалах, тому вночі міномет важче виявити. Ще одна особливість «американця» в тому, що не потрібно вкопувати плиту, вона автоматично вгризається в землю під час пострілу. У цьому є як плюс (міномет швидше готовий до роботи), так і мінус (якщо треба терміново покинути вогневу позицію, то з «Молотом», для якого викопуєш яму під плиту, це вийде швидше).
За роки служби в зоні бойових дій Ворон має дуже багато прикладів ефективної стрільби з міномета, однак є два випадки, що запам’яталися особливо.
– На Херсонщині ми влучили в МТЛБ (броньований гусеничний тягач), який підвозив ворожій піхоті боєприпаси. Локація була добре пристріляна, тому влучення стало закономірним. Феєрверк від вибухів був дуже ефектним! А на Запоріжжі пощастило знищити з міномета російський танк Т-72. Наш розрахунок працював по ворожій піхоті, але так сталося, що в момент одного з пострілів під’їхав російський танк із відкритими люками (вентиляція башти в Т-72 погана, тому танкісти під час інтенсивної стрільби часто відкривають люки, щоб не отруїтися пороховими газами). І наша міна влучила прямо у відкритий люк танка, що рухався. Це сталося випадково, нам просто пощастило, але факт залишається фактом – ми знищили танк одним пострілом із міномета.
Кілька місяців тому Ворон із товаришами й сам потрапив «під роздачу».
– Ми «кошмарили» російську піхоту, а вона нас шукала з допомогою аеророзвідки. І таки знайшла – ворожий дрон побачив або спалах від пострілу, або стовп пилу. Почувши дзижчання безпілотника, ми встигли сховатися в укриття. А потім посадку жорстко накрили 152-міліметровою артою плюс задіяли скиди із дрона-бомбера. Загалом гаубиця зробила 17 пострілів. Перші три неприцільно, а решту 14 – по наших позиціях. Один зі снарядів влучив прямо в бліндаж, де ми четверо ховалися. Троє бійців отримали поранення. Мені один із осколків (розмірами як чайна ложечка) прошив руку. Але ми змогли вибратися звідти на своїх ногах, забрали й міномет, який теж посікло…
Після лікування й реабілітації Ворон повернувся в свій підрозділ і продовжує воювати. Він бачить, наскільки технології (особливо застосування дронів) міняють війну, однак знає й хорошу ефективність старої, класичної зброї.
– Рухома техніка, без сумніву, краща для дронів, але коли треба накрити площу під час масованого руху ворожої піхоти, міномет набагато ефективніший. Треба швидко уразити бліндаж? Тоді задійте дрон. А от якщо необхідно «викорчувати» важке укріплення, то це робота для нас. До того ж, міномет невразливий для РЕБу (радіоелектронна боротьба) і може спокійно працювати в сутінки чи туман, коли дрони не такі ефективні. Але в ідеалі ці два види зброї треба застосовувати паралельно, бо в них різні задачі.
Коли є можливість, Богдан слідкує за новинами, цікавиться політикою й економікою, тому тверезо дивиться на події в Україні.
– Не варто надіятися на Санта Клауса чи «Санта Трампа», котрий за помахом чарівної палички швидко закінчить війну. Треба бути готовими, що війна може затягнутися ще надовше. Особисто я готовий до цього і вірю в нашу перемогу. Звідки сили? Іншого вибору просто немає…
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
До цієї новини немає коментарів