Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем

Піротехнік зізнається, що в його думках завжди ті, заради кого він це робить: військові, якими потрібні безпечні шляхи, фермери, які мріють працювати на своєму полі, та діти, які знову мають гратися без страху що під ногами — смерть.

«Страх завжди є, але він не паралізує, а, навпаки, змушує бути обережним», — каже Іван. Робота піротехніка - це постійна концентрація сили волі та вміння тримати емоції під контролем. Кожен вибуховий пристрій — як складний ребус, який потребує точності й обережності. Особливо складно працювати з новими типами боєприпасів, виготовленими з пластмаси, або створені за допомогою 3D-друку. Важливо постійно вчитися й удосконалювати свої навички, щоб не відставати від сучасних загроз».

Нюансів у роботі чимало. Є міни-пастки, що активуються при спробі їх знешкодити, або ж запрограмовані на самознищення. Часто доводиться працювати в ускладнених погодних умовах: дощ, сніг, спека, непролазні хащі та території після лісових пожеж. А ще Іван точно знає: сапер — це не лише індивідуальна відповідальність, а й командна робота. «Ми завжди підтримуємо один одного. Якщо хтось відчуває невпевненість чи втому, хлопці обов'язково підстрахують і допоможуть. Дуже важливо знати, що завжди можеш на них розраховувати».

«На ротаціях, коли є час для перепочинку, ми збираємося з хлопцями, готуємо каву, ділимося досвідом, історіями. А ще я люблю дивитися на зорі — це заспокоює й нагадує про дім».

Найкращим моментом після повернення з відрядження для Івана залишаються обійми маленької донечки та слова дружини: «Тепер ти вдома». «У таку мить розумієш, що тебе чекають», — каже рятувальник. «Сапер — це людина, яка ризикує, щоб хтось інший міг жити спокійно. І я пишаюся тим, що можу бути одним із них».