«За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади

У цьому ж підрозділі з початку повномасштабки служить його старший брат, котрий на момент російського вторгнення теж не підпадав під мобілізацію за віком, однак пішов у ЗСУ добровольцем.

До війни Ігор мав цивільну роботу й не проходив строкову службу, тому після контракту відбув навчання у себе вдома, на Львівщині, а БЗВП (базову загальновійськову підготовку) проходив у Великобританії.

– Це було дуже корисне навчання, – каже Шева. – Нас учили як піхотинців-стрільців, а особливу увагу приділили тактичній медицині. Усе це може згодитися тут, під час бойових виїздів. Інструктори у Великобританії були з різних країн НАТО, наше відділення тренував швед. Поза навчальним процесом у нас склалися неформальні, дружні стосунки. Ми, наприклад, учили свого інструктора українських слів, у тому числі не дуже хороших, навіть подарували йому відповідну кепку (на фото), – сміється Шева.

Боєць тільки недавно в підрозділі безпілотників 128 ОГШБр, однак уже виїжджав на бойові завдання.

– У нас був дуже хороший «урожай» – за чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські причепні гармати, замасковані в посадках. Відстань до них була немала, однак нам це не завадило.

Поза бойовими виїздами Шева живе разом зі старшим братом, при цьому різниця в стосунках між рідними братами й іншими товаришами майже не відчувається.

– Ще до контракту, коли в мене визріло бажання піти в ЗСУ, я, чесно кажучи, не дуже прагнув служити в одному підрозділі з братом, хотілося бути більш самостійним, незалежним. Однак рідні наполягли, щоб ми були разом, і я поступився. Розумію, що так правильно, бо підтримка рідної людини завжди важлива, особливо в таких ситуаціях, як війна. Однак у нас тут настільки хороший колектив, що стосунки з іншими товаришами по службі практично не відрізняються від родинних…