«Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби». Гвардійські психологи розповіли про свою роботу

Психологічне вивчення, декомпресія після повернення з фронту, індивідуальна робота з бійцями, – це далеко неповний перелік особливостей роботи військових психологів. Вони супроводжують військовослужбовців на всіх етапах служби в Національній гвардії України. Закарпатські психологи розповіли, як проводять практичні заняття з військовослужбовцями, вчать їх зберігати особисту психологічну стійкість та турбуватися про ментальне здоров’я.
Вогнева, медична, тактична та інженерна підготовка – основа занять з бійцями. Однак моральний стан та психологічна готовність до виконання завдань має надзвичайно велике значення. Саме тому фахівці проводять вивчення особового складу і, спираючись на висновки, формують деталі індивідуальної роботи.
«Окрім іншого ми також вчимо наших військовослужбовців різноманітним технікам та методам релаксації, зняття стресу та підтримки позитивного психоемоційного стану. Під час екстремальних ситуацій психоемоційний стан людини змінюється. Найпростіший шлях стабілізувати його – контроль дихання. Тому ми демонструємо нашим бійцям такі вправи, як «Дихання по квадрату або трикутнику», «М’язова релаксація», «Стимулювання точок, що знімають напругу в тілі» – розповіла старший офіцер відділення психологічного забезпечення закарпатського підрозділу НГУ Анастасія Андрущенко.
Працюють психологи і з військовослужбовцями і їхніми родинами. Це і індивідуальні консультації, і вивчення психоемоційних станів. Зокрема закарпатські психологи провели заходи щодо особливості впливу психологічного стану оточуючих на готовність до виконання завдань, психологічної стійкості та психогігієни сімейних стосунків.
«Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби: регулярно проводимо заняття з арт-терапії і працюємо з метафоричними асоціативними картками. Наші фахівці про крупинкам збирають необхідну інформацію, щоб допомогти людям подолати складні ситуації. Завдяки асоціаціям і арт-терапії ми можемо більше дізнатися про людину, її психоемоційний стан і вчасно відреагувати, якщо в тому є потреба», – каже начальниця відділення психологічного забезпечення закарпатського підрозділу НГУ Наталія Мацинятин.
Закарпатські військові психологи постійно удосконалюють свої навички і здобувають нові знання, обмінюються досвідом з колегами, вивчають нові практики і методи роботи та привносять їх у свою повсякденну діяльність.
До теми
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
До цієї новини немає коментарів