«Щоб навчати інших, потрібно вміти і знати всі нюанси самому». Сержант Нацгвардії розповів про тренування бійців

Оборона рубежів починається з облаштування позицій. Отже потрібно швидко і правильно побудувати опорний пункт. Найкраще укриття – це окоп, а маскування – це ліс, тому в діло йдуть сокири, кайла і лопати.
«Лінь – головний ворог. Коли виходимо на визначену точку, то одразу окопуємось. Працюємо парами: один прикриває, другий копає. Потім міняємось. Коли все готово, то ми з’єднуємо наші позиції – з’являються проходи. Потім облаштовуємо перекриті щілини і бліндажі. Маскування – обов’язковий елемент. Дерева нам в цьому допомагають, але з безпілотника все одно видно і траншеї, і бруствери. Тому маскуємо гіллям і спеціальними сітками, робимо як справжні бліндажі. Звісно, що повністю все замаскувати неможливо, тому, щоб ввести противника в оману, робимо хибні укріплення і вогневі точки», – розповідає гвардієць з позивним «Млин».
Над облаштуванням позицій працює весь підрозділ: сокири і лопати і в солдатів, і в офіцерів. Там, де навчальні позиції вже побудовані, гвардійці відпрацьовують зачистку окопів. Працюють по двоє, обережно проходять всі кути і шукають приховані укриття. На одній з ділянок група не помітила противника, який добре заховався, і тепер у штурмового загону один поранений, якого евакуюють у безпечне місце.
«Під час таких тренувань ми відпрацьовуємо дії підрозділу під час штурму і зачистки позицій противника. Найскладніше – підійти до окопів. Але, коли зайшли, то треба завжди пам’ятати, що там можуть бути, так звані, «лисячі нори», схованки, у бліндажах – декілька приміщень, тому покладатися лише на гранати теж неможна. Треба бути завжди готовим до того, що противник може переховуватись будь-де. Це потребує максимальної уважності та концентрації. Такі заняття проводяться не лише з солдатами, а і з сержантами та офіцерами», – говорить командир роти з позивним «Стінг».
Аби покращити свої навички і передати досвід солдатам, сержанти підрозділів відпрацьовують зачистку приміщень. Займаються на спеціальному тренувальному майданчику, де зведений макет будинку. Працюють злагоджено та швидко. Кожен, закриває свій сектор.
«Працювати в приміщенні важко і небезпечно, адже противник може бути за будь-яким кутом чи дверима. Аби убезпечити себе потрібно діяти злагоджено і довіряти напарнику. Ми вдосконалюємо ці навички у себе і проводимо такі ж тренування з нашими солдатами. Без цього ніяк, адже, щоб навчати інших, потрібно вміти і знати це самому» – говорить сержант «Маус».
Тактична, вогнева, медична і інженерна підготовка ніколи не буває зайвою, адже ці знання допомагають гвардійцям більш ефективно і безпечно виконувати поставлені завдання.
До теми
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- Сергій Федака: «В мене одна ідея: встати і звідси піти». Останні розмови з легендарним істориком Ужгорода
- Мобільна вогнева міць навчання гвардійців Закарпаття на бронетехніці
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття
- «Ми більше не просимо, а формулюємо сенси», – Андрій Любка про зміну голосу України у світі
- Герої без зброї: «Кожен виклик — перевірка на людяність: історія рятувальника Юрія Думи»
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
До цієї новини немає коментарів