Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
![Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні.
Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.](/images/news/2024/5/max/KHanter_006.jpg)
«Ніколи не думав, що буду військовим, хоч і люблю зброю та грався в страйкбол. Я люблю стріляти, по мішеням, а не в людей. Але коли стріляють в тебе, а за твоєю спиною твоя сім’я, ти розумієш, що треба відповідати. Ще в 2021 році вступив в резерв Сил територіальної оборони, а 24 лютого 2022 року з ранку вже був в строю. Рідні відмовилися виїжджати і сказали, що є люди, які втратили домівки і їм це дійсно потрібно, а ми тут в безпеці. І це тільки підтвердило мої думки – щоб ця безпека зберігалися тут, треба їхати на фронт. Так, були сварки з дружиною, але я їй все пояснив».
В складі 72-го батальйону 101-й бригади ТрО був у підпорядкуванні 93-й окремої механізованої бригади «Холодний Яр», 5-й штурмової та 24-й механізованої бригади пройшов Бахмут, Іванівське, Привілля, Часів Яр.
«Так, було страшно. Йшло все не так як я навчався та уявляв. Готувалися до контактних боїв. А вийшло – міни летять, ти лежиш. Друзі дзвонили питали: «Що тобі потрібно, що передати, Хантер?» Я відповідав: «Щит капітана Америка, бо тут більше нічого не допомагає». Стрілкотні майже не було, зате були мін, міни, міни».
«Кожен чоловік має бути чоловіком в першу чергу. Дехто каже: «Я не народжений для того, щоб воювати». Але ж захист батьківщини це не тільки стріляти в когось, є багато тилових посад, де люди можуть приносити користь. Дехто каже, що по віросповіданню не можна тримати зброю, добре, але ж можна картоплю почистити, зробити щось корисне, та навіть той же окоп викопати.
Ми маємо розуміти, що це наша земля, і зараз нам потрібно бути одним цілим. І це відчуття відповідальності за нашу землю потрібно прививати з дитинства».
«Людей на передку потрібно заміняти. Людина втомлюється. Коли сидиш під обстрілами два дні, три дні, шість, ти втрачаєш від втоми відчуття страху, а це дуже небезпечно. Як раз тоді є великий шанс загинути.
Якби люди максимально всі пішли, а не шукали відмовки, й замінили би того 55-річного мобілізованого в окопі, хай би він відпочив і набирався сил. Вже навіть це було б великим плюсом. На мою думку, якби всі зібралися, то було б так – побув півроку на передовій - поїхав на півроку на відновлення.
Я не знаю, як молодий чоловік може дивитися, як 55-річний його захищає, а він тут сидить і каже: «Та ну, я не знаю! Я ще не готовий». А там же їхні батьки, родичі, і вони звідти не прийдуть, доки їх не замінять».
«Зараз, після поранення та контузій, служу в ТЦК та СП і був у мене випадок – приїжджаю у навчальний центр, зустрічаю знайомого питаю: «Як ти?» А він й відповідає: «Я такий заряджений! Три місці був в Англії, два місяці у Франції, ще два місяці тут. Вже чекаю, коли поїду штурмувати, а мене все не відправляють. Кажуть: « Ви ще встигнете, ви ще займайтесь».
Це поширений міф, що з ТЦК – зразу на передову. Ні. Люди приїжджають в навчальний центр, часто за кордон на навчання їдуть. В реальності лише 30-40 відсотків безпосередньо воюють і беруть участь в бойових діях. Інші 60 – тиловики. Це люди, як забезпечують тих бійців – одягають, годують, ремонтують техніку. Є багато людей, які взагалі ніколи не побачать фронт. Не потрібно боятися! А от фронт може переміститися і стати у нас тут, вдома. Що будемо далі робити? Будемо знову казати, що ми не готові?»
-->
До теми
- «Які думки перед штурмом? Що все буде добре. Хоча кожен усвідомлював, що це може бути дорога в один кінець…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Ми зробимо все, аби ця війна не знищила життя наших майбутніх поколінь»: Історія закарпатського правоохоронця, який захищає Батьківщину
- «Ми раді вмотивованим і сміливим чоловікам і жінкам». Офіцер Нацгвардії - про роботу Центру рекрутингу в Ужгороді
- «Коли осколок влетів у бронежилет, було враження, що мене огріли по спині кувалдою..» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я відмовився від броні заради дітей. У мене двоє – донька й син…» Історія воїна 128-ї бригади
- Стоматологічна допомога на передовій: Історія мукачівського лікаря 128-ї бригади
- Юрій «Ведмідь» Гебеш: «Упевнений, якщо їх не зупинити, то ця війна точно торкнеться кожного – кожен будинок, кожну дитину, кожного батька і кожну матір»
- «Я воюю за своїх дітей, хочу, щоб вони, а також рідні й близькі, жили в нормальній країні»... Історія військового 128-ї бригади Вадима
- Любов буває різна. Історія про маму полеглого бійця з Карпат
- Джері: «На питання, коли закінчиться війна, у мене проста відповідь». Історія військового, який служить у ТЦК
- Закарпатські угорці відкрили кафе в Ірландії та назвали його на честь рідного села
- «Снаряд від танка влетів у бліндаж, де я ховався від обстрілу, і не вибухнув. Янгол-охоронець у мене точно є…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Пресофіцер 128-ї бригади Ярослав Галас: "Намагаюся писати про тих, хто бачить ворога на власні очі"
- «Може бути все, що завгодно, тому готуємось до всього». Як гвардійці проходять бойове злагодження
- "Я радий, що поранили мене, а не когось із хлопців" - історія розвідника з Ясіня
- Гранатометник "Вуйко". Випускник істфаку УжНУ, головний сержант Василь Лашкай захищає Україну з 2014 року
- «У мене угорське походження, і я вважаю, що моє місце тут – на передовій із бойовими товаришами…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я б не проміняв свій підрозділ на жоден інший…» Історія військового 128-ї бригади Василя
- Повний кавалер ордена «За мужність» закарпатець Олександр Козловський: «У нас є велика перевага – ми вміємо мислити нестандартно»
- «Я чудово розумію, що таке воювати в штурмовій роті, але не заморочуюся цим, а просто виконую свою роботу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів