Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
Сержант Артур Молнар, позивний «Арчі», загинув 6 березня 2023 року під час виконання бойового завдання біля села Оріхово-Василівка на Донеччині. Життя воїна обірвав ворожий мінометний обстріл. Захиснику було 35 років.
Артур народився та проживав в місті Хуст. Навчався в Хустській загальноосвітній школі №5. Згодом здобув спеціальність лісове господарство у Закарпатському лісотехнічному фаховому коледжі. У період з 2006 по 2007 проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України де здобув військову спеціальність артилерії. Одружився. Працював у приватному підприємстві на Тячівщині. Під час повномасштабного вторгнення не вагаючись пішов до Хустського РТЦК та СП де став до лав захисників у 72 окремий батальйон 101 ОБрТрО на посаду командира відділення. Героїчно загинув 6 березня під час виконання бойового завдання в ході якого рятував життя пораненого побратима де і потрапив під ворожий обстріл.Поховали Артура в місті Хуст на алеї воїнів, які віддали своє життя за Україну. Вдома на захисника чекали мама, сестра, дружина та двоє доньок.
Назавжди у наших серцях…
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів