В Ужгороді 20 школярів стали гідами виставки про солідарність
20 школярів Ужгорода стали гідами виставки "Більше, ніж я: солідарність і допомога в темні часи". Про це Суспільному розповіла координаторка цієї виставки Марія Симкович. Протягом десяти днів учні будуть розповідати історії 10 підлітків та молодих людей школярам Ужгорода.
Гідом виставки став й старшокласник Олексій Мотиль. "Сподобалася ідея, що саме підлітки показують іншим дітям, що солідарність те, що може зробити кожен. Те, що може створити кожен: і маленький, і великий. Як на мене, солідарність — це підтримка. Це підтримка, дружба та допомога. Тут я навчився певним ораторським навичкам. Навчився зацікавити людей тим, про що розповідаю. Я захопився стендом про Лева. Ми з ним однолітки і ми дуже схожі. Він у свої 16 років став волонтером. Це дуже здивувало мене, що є такі люди, які стали волонтерами", — розповів хлопець.
"Наша головна мета зробити так, щоб звичайні старшокласники за два дні отримали нові навички, віднайшли в собі приховані вміння для того, щоб говорити з аудиторією, створювати дискусії, залучати до розмови, спираючись на історії цієї виставки. Ми б хотіли, щоб інші підлітки, які прийдуть на виставку, після неї відчували, що на якусь маленьку солідарність вони теж здатні. Щоб вони розуміли, що це таке. Щоб помічали солідарність навколо них. Солідарність не дорівнює єдність, солідарність не дорівнює однодумці. Ми можемо солідаризуватися, коли ми вважаємо, що нам потрібно підставити плече, нам потрібно зробити дію для того, щоб підтримати якусь діяльність, право цієї людини", — ділиться тренерка Уляна Устінова.
Виставку "Більше, ніж я: солідарність і допомога в темні часи" створили в межах проєкту "Сприяння соціальній згуртованості в Україні" та за підтримки Американської асоціації юристів, каже співавтор виставки Мирослав Грінберг. Протягом квітня-травня, каже Мирослав Грінберг, виставку вже організовували в трьох містах. України.
"Тут 10 реальних історій від десяти реальних людей, тільки одну з них можна назвати медійною персоною, а всі інші — звичні люди, яких ми можемо зустріти будь-де. Коли ми готували виставку, ми вирішили що треба, так би мовити, задокументувати не лише якісь великі звитяги відомих персонажів, а й звичайний досвід звичайних людей, які просто проявляли солідарність та допомогу. В Ужгороді є з ким працювати. Тут специфічний культурний регіон. Сюди приїхало багато людей із східної та південної частини України. Тому важливо показати виставку саме тут, у місті, де солідарність потрібно проявляти, тому що є до кого", — каже Ульяна.
Виставка розміщена в хабі Карітас Мукачівської греко-католицької єпархії. Каже її координаторка Марія Симкович. Тут й будуть проводити екскурсії для школярів. "Наші учні протягом двох днів вчилися розповідати про виставку. Відтак протягом десяти днів вони будуть проводити екскурсії для дітей Ужгорода. У нас є гугл форма в соціальних мережах, на сайті БФ "Карітас", де можуть школи подати заявку. У нас вже є 6 заявок. Уже 1 червня будуть перші заняття", — розповіла координаторка виставки.
За словами Марії Симкович, виставка буде відкрита у хабі Карітас Мукачівської греко-католицької єпархії з 1 по 15 червня.
-->
До теми
- «Піхоті на війні найважче, але без неї ніяк…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
До цієї новини немає коментарів