В Ужгороді попрощались із загиблим Антоном Ребелом

Антоній Олександрович Рабел народився 27 жовтня 1992 року в Ужгороді. Навчався в ужгородській школі №3, після закінчення якої вступив до вищого комерційного училища №6, отримав спеціальність різьбяра по дереву та бересту. Із дитинства любив музику і захоплювався грою на барабанах. Був барабанщиком у багатьох місцевих рок-гуртах. Із жовтня 2022 року у лавах Збройних Сил України захищав Україну від російських загарбників, служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки третього аеромобільного батальйону військової частини А 4350.
Загинув 23 квітня 2023 року у запеклих боях проти окупантів біля Бахмута на Донеччині. Антоній був доброю, веселою, компанійською людиною і залишиться таким назавжди у серцях і пам’яті всіх, хто його знав. Віддати шану воїну сьогодні прийшли рідні, близькі, друзі та однокласники, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, колеги, військові, мешканці громади. Священники відслужили заупокійну Літургію, від головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного зачитали пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах ЗСУ.
Скорботна хода пройшла центральними вулицями міста. Поховали Антонія Рабела із усіма військовими почестями на Пагорбі Слави. У загиблого Героя залишилися мати, донечка, двоє братів та сестра, дідусь.
Вічна пам’ять і слава...
Ужгородська міська рада
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів