Вистава "Маріупольська драма" у постановці Донецького академічного обласного драматичного театру - серед номінантів на здобуття Національної премії Шевченка

Над її створенням працювали: Гаврош Олександр (автор п’єси), Тищук Євген - заслужений артист України (режисер-постановник), Зайцева Емма - заслужений діяч мистецтв України (художник-постановник), Лебединська Віра (акторка), Біла Олена (акторка). Вистава подана для участі у конкурсі Донецьким академічним обласним драматичним театром (м. Маріуполь).

Як нагадують в анотації, «Маріупольська драма» - мистецький документ, що став символом трагедії XXI століття в Україні. Вистава створена колективом Донецького академічного обласного драматичного театру (м.Маріуполь) у період його вимушеної релокації після знищення головної будівлі театру внаслідок терористичного російського авіаційного удару 16 березня 2022 року.

Це сторітелінг, психологічна документально-драматична композиція, рефлексія, яка поєднує елементи свідчень очевидців, музики, відеопроєкцій та сценічного узагальнення.

Концепція вистави побудована на ідеї пам’яті, незламності та духовного відродження через мистецтво.

Це ланцюг автентичних історій, а також фрагментів щоденників, що складають свідчення про зруйноване місто, працівників театру учасників трагедії, які під завалами будівлі пережили утрату колег, друзів і глядачів, серед яких були й діти. 60 хвилин максимально напружених епізодів цілісної історії, глядач якої безпосередній учасник тієї реальності.

Постановка вирізняється поєднанням реалістичних і символічних прийомів, де документальна правда набуває особливого звучання, поєднує індивідуальну пам’ять і колективний біль, перетворюючи трагедію на акт духовного спротиву, свідчення воєнного злочину, є доказом культурного геноциду, нагадуванням про ціну свободи.

Як зазначено в поданна КЗ «Донецький академічний обласний драматичний театр (м.Маріуполь)», «Маріупольська драма» виконує надзвичайно важливу культурну місію: повертає її у простір діалогу єднання між Україною та світом в протистоянні терору, є закликом до солідарності та підтримки у боротьбі з агресором. Її художня форма, документальна основа, глибокий гуманістичний зміст, сценічне рішення, етична та суспільна вартість роблять твір гідним Національної премії України імені Тараса Шевченка як такого, що утверджує правду, духовний спротив, гідність і незламність українського народу в час війни, є глибокою гуманістичною місією. Її значення полягає не лише у відображенні трагічної долі одного міста а й у формуванні нової етичної парадигми українського театру театру правди, пам’яті, співчуття. Це постановка-свідчення, постановка-зцілення, постановка-надія.

У ній відображено дух народу, який попри біль і втрати, не втратив найціннішого віри в людину, у слово, що продовжує традицію спротиву, правди і краси, утвердженої українським народом".

Довідково.

Національна премія України імені Тараса Шевченка — найвища державна нагорода у сфері культури та мистецтва, заснована у 1961 році. Вона присуджується за видатні твори, що утверджують гуманістичні цінності, національну свідомість та культурну самобутність українського народу. Відзнаку присуджує президент України на підставі рішення комітету з Шевченківської премії.