Психологічні тренінги для волонтерів організував Рух підтримки закарпатських військових

Тих людей, які безкорисливо віддають свій час, сили, ідеї, натхнення та душевне тепло, аби підтримувати інших, навчали базових психологічних знань, які актуальні в період війни. Участь взяли більше півсотні активних волонтерів Руху. Це люди, які комунікують з пораненими, з громадою на ярмарках і в торгових центрах, які витрачають безмір своєї енергії на інших і не вміють заощаджувати сили. Мета тренінгів – підтримати волонтерів, навчити їх економити енергію, запобігати вигоранню, зберігати внутрішній ресурс і не шкодити власному фізичному та психологічному здоров’ю. Як показує тривалий час волонтерства Руху, й особливо період повномасштабної війни, це надзвичайно актуально. А тим паче, коли чимало волонтерів чекають близьких з війни та, на жаль, переживають втрати в колі спілкування.
Власне, запит про необхідність навчання йшов від самих волонтерів, адже вони стикнулись з новими викликами. Як зберегти себе, як не увібрати в себе весь біль людей і надати їм ефективну підтримку, які слова підбирати при розмові з пораненими… Відповіді на ці питання й шукали та знаходили на тренінгах. Два курси інтенсиву провели волонтерка Руху, кризова психологиня, психотерапевтка Тетяна Іванова з Дніпра та психологиня, професорка з Харкова Олена Крутій.
У перший день волонтерки вчились допомагати собі, у другий – підтримувати інших. Все відбувалося в ігровій формі, у відкритій щирій взаємодії. У розборі типових ситуацій легше знайти правильні відповіді та створити власні кордони безпеки. Два дні інтенсиву показали, що проведення психологічних зустрічей для волонтерів має бути регулярним. Тож далі буде.
Захід здійснюється за фінансової підтримки Карпатського фонду та Fondation de France у рамках Проєкту підтримки надання сталих соціальних послуг для внутрішньопереміщених осіб в Західній Україні.
До теми
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів