"Наш підрозділ вибив ворога з позицій, а через кілька днів звільнили й село", — воїн 128 бригади

Ігор — помічник кулеметника, солдат у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Йому 50 років, до війни він працював у страховій компанії на Рівненщині. Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.
"Мав колись серйозну травму ноги (в мене немає колінної чашечки), але 26 лютого пішов у військкомат. Не міг сидіти дома, як потім дивитися в очі своїм рідним? Мене направили в підрозділ зв’язку і тільки після кількох наполягань перевели в бойову частину. Так я потрапив у 128 бригаду, служу помічником кулеметника", — розповів військовий.
Їх колона на БМП висунулася в напрямку ворожих позицій у посадках на околиці села, останні пів кілометра вони спішилися й пішли вперед під прикриттям броні, — згадує воїн.
"По нас одразу відкрила вогонь арта, на щастя, неприцільно, снаряди падали на кілька сотень метрів позаду. Першу посадку росіяни кинули, але ми не заходили туди, бо знали від розвідки, що все заміновано. Одразу рушили на другу, десь за кілометр, і зайняли її. Ворожі позиції стояли перпендикулярно до нас, звідти почався обстріл зі стрілецької зброї. Майже одночасно відкрила вогонь артилерія, і один зі "Смерчів" із касетними боєприпасами вибухнув у повітрі одразу за посадкою. Нам тоді дуже пощастило, що нікого не зачепило", — каже Ігор.
А потім почався бій. "Ми з кулеметником вели вогонь із коліна, були в невеликому окопі, випустили по ворогу чотири короби стрічки, і тут вибух — по нас шмальнули з міномета. Мене сильно оглушило, а кулеметнику осколок влучив у руку. Я був за пів метра позаду, і якби не його рука, осколок влетів би мені в голову. Тільки встиг перев’язати товаришу руку, як новий вибух, і я знепритомнів. Пізніше нас евакуювали. Кулеметник зараз в іншому госпіталі, а я відходжу від контузії тут", — розповів захисник.
Ігор каже: "Наші хлопці вибили ворога з позицій, навіть узяли полоненого. А через кілька днів звільнили й село, на околиці якого ми вели бій".
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
- Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона

До цієї новини немає коментарів