Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку

Презентація знахідки відбулася в Ужгородському прес-клубі. Як повідомив Олег Осаульчук, директор НДЦ "Рятівна археологічна служба" Інституту археології НАН України, йдеться про унікальну для української археології подію: «Виявлення решток замку – це завжди рідкісна і важлива знахідка. До цієї події ми йшли п’ять років, хоча війна затримала дослідження більш ніж на три роки. Це приклад того, як наукове припущення перетворюється на гіпотезу, а потім – на практичне підтвердження. Перших кілька років не до кінця були впевнені, чи нам вдасться то знайти, підтвердити. Здається, що Закарпаття вже обстежено та інвентаризовано, а тут виявилося, що є ще рештки одного замку ».

Знахідка знаходиться на Ардівській горі поблизу села Чопівці, яке нині є частиною Берегова. Виявлені рештки – залишки кам’яної фортеці з товщиною стін до 1 метра, збереженою висотою до 70 см і загальними розмірами приблизно 20 на 22 метри. Територія поросла лісом, схили круті, а вершина – вузька, що робить замок майже неприступним.

Від припущень до відкриття: історичні дослідження Йосипа Кобаля

Ключову роль у локалізації об’єкта відіграв історик Йосип Кобаль, археолог, к.і.н., науковий співробітник НДЦ "Рятівна археологічна служба" Інститут археології НАН України, який роками досліджував середньовічні джерела, присвячені історії Берегова та навколишніх сіл.

«На території Закарпаття офіційно відомо 11 замків (є ще Вишківська замкова гора, але там не зафіксовано кам’яних споруд). Всі вони були відкриті ще в XIX столітті. За весь цей час не було зафіксовано жодного нового об'єкта. Але виявляється, про що свідчать писемні середньовічні джерела і наступних століть, вартує вивчати ці джерела.  Хто би собі подумав, що на території міста Берегова стояв один із замків», - каже Йосип Кобаль.

Історик розповів, як натрапив на згадки про замок у грамотах 1284 та 1308 років. Документи містили посилання на так званий Севлюський замок і місто Берег, що й дало поштовх до пошуків. Згодом у старовинних картах XVII століття він виявив запис про руїни на Ардівській горі.

«Багато хто досліджував цю гору. Тиводар Легоцький там десятиліттями проводив розкопки, знайшов там пам'ятки неоліту, бронзового віку, середнього віку. Але замку на вершині гори не виявлено. Справа в тому, що на той час замок уже був настільки зруйнований, що помітити в цих лісах, чагарниках його рештки було дуже важко. Яким чином нам вдалося локалізувати цей замок? Справа в тому, що я родом із Берегівського району, із села Квасово, де також є середньовічний замок. Коли я почав писати книгу про наше село, то збираючи матеріал Тиводара Легоцького знайшов замітку, що у сусідньому селі Великі Береги, Берегівського району на горі Комферт теж повинен бути якийсь замок. Звичайно, я і дитиною там ходив, і пізніше, проте нічого не бачив, –  каже Йосип Кобаль. –  Але це інспірувало мене до того, щоб я шукав далі. Досліджуючи середньовічні джерела, в одному з них я знайшов за 1308-й рік я знайшов таку невелику замітку, яка стосувалася замку Виноградові. За рік до того місто Виноградово король Карл Роберт дарував комусь, але замок не згадав. Пройшло кілька місяців і вже в травні 1308 року замок уже існував. Ну, це було трохи для мене дивно, як за такий короткий період збудували кам'яний замок.

Тому я почав шукати інші джерела, виявилося, що в історії міста Берегова за 1284 рік теж є одна грамота, яка стосується Берегова. І ось у цій грамоті згадувалися три плебанії, тобто три церкви, які вибиралися з-під порядкування Егерського єпископа католицького і передавалися от напряму до Естергомського архієпископа. І ось вони були перераховані. Одна була Лупрехт Заза, ну це частина Берегова. Друга Берег Заза, теж частина Берегова, а третя Осоншак з Севлюш. Я припустив, що очевидно були два Севлюш. І може грамота 1308 року стосується не Виноградівського замку, а замку, який знаходиться там, де є ці три плебані. Коли я подивився грамоту, більш детально виявилося, що оцей каштелян цього Виноградівського так званого замку повертає майно берегівським і боржавським селянам рухоме майно і нерухоме майно, яке опинилося в нього у нібито Севлюському замку. Ну, я порахував, що від Берегова до Севлюша то приблизно 40 км по дорогах. Від Боржави майже 35. Щоб у XIV столітті селяни носили своє рухоме майно на віддалі 40 км по цих дорогах у інший комітет, бо то був Вовчанський, а це Береський, це в мене викликало підозру.

І тоді я припустив, що можливо цей замок, і цей каштелян був каштеляном замку Севлюш не Виноградівського, а той, що десь близько біля Берегова. Де може бути біля Берегова, припустив, що повинно бути в Березькому комітеті. І дійсно, в одній з грамот XIV століття теж підтверджується. Подивившись на всі навколишні навколо берегових села, оскільки в назві є виноград, то стало очевидно, що це може бути тільки поселення біля Берегівських гір. Бо в до другої половини XIX століття в Угорщині виноградники на низовині ніхто не саджав. Вони завжди були тільки на горах. Тому я припустив, що це село могло бути навколо цього найближче село це Ардів ( Чопівка за радянського часу). Почав шукати якісь дані про неї.  Виявилося, що справді у XVII столітті в описі однієї карти Угорщини: на Ардівській горі знаходиться руїна якогось там палацу. Одна зачіпка вже була. Тому ми постійно проходячи біля цієї гори, спостерігали за нею. Ліс на ній росте, вершини дерев не всюди одинакові. У тих місцях, де знаходяться, наприклад, рови – дерева нижче. А у тих місцях, де немає, то вони там вищі. І на вершині гори видно трикутні заглиблення в ліс. Це і вказують на місця, де повинні бути якісь укріплення. Отак, їдучи додому автобусом, я постійно спостерігав за вершиною Ардівської гори. 

Під час польових досліджень 2020 року експедиції вдалося виявити залишки укріплень. За словами дослідника, гора, на якій розташований об’єкт, має висоту понад 130 метрів –  це більше, ніж у Невицького чи Мукачівського замків. Це дуже вузька вершина із стрімкими схилами і має підхід тільки з однієї сторони, з одного боку є приватні виноградники, з північної сторони –  приватні сади. 

Бейла, Анна, Ростислав Михайлович і Берегово

Поки що археологи мають рештки мурів і припущення, що вони давніші за XVIII століття. Згідно з гіпотезами, замок міг належати доньці угорського короля Бейли IV – Анні, яка була одружена з князем Ростиславом Михайловичем. Відомо, що ця родина отримала володіння на Закарпатті після монголо-татарської навали. Один із документів Папи Римського 1264 року прямо згадує про повернення замку Берег у власність Анни. Також існують свідчення, що в 1541 році в Берегові намагались перетворити францисканський монастир на замок, що лише підсилює припущення про стратегічну важливість цього регіону.

"У  XIII столітті є один документ з 1264-го року про замок, який носить назву Берег, він знаходиться на горі, яка тепер знаходиться біля села Квасова. Якщо брати те, що вони помилилися і оці саме руїни можуть бути руїнами замку Берег. Хоч його тільки один раз згадують, але в ньому записано, що Папа Римський закликає угорського королевича Іштвана V повернути своїй сестрі Анні замок, який від неї забрали. А сестра Анна була заміжня за Чернігівським і Галицьким князем Ростислава Михайловича. Оцей Ростислав Михайлович перед монголо-татарською навалою разом з батьком втекли в Угорщину і тут їх прийняли. Батько повернувся, того монголо-татари там вбили, а от його син Ростислав залишився в Угорщині. І тут у 1243 році ну оженився на любимій дочці Бейли IV Анні, і ось у цій час частині Угорщини батько донці дав посілості».- каже Йосип Кобаль. – Але тільки після археологічних досліджень після отриманих дозволів ми будемо знати, яка з цих думок має право на існування». 

За словами історика Йосипа Кобаля, нове відкриття має не лише наукову, а й глибоку історико-культурну цінність для всього регіону: «Сьогодні ми маємо наукові припущення й гіпотези, які ще потребують підтвердження. Але вже сам факт: за останні 150 років на Закарпатті вперше вдалося виявити новий замок. Якщо розглядати його в контексті історії міста Берегово, то стає зрозуміло, наскільки важливу роль відігравало це місто у середньовіччі. Адже саме Берегове мало всі ознаки справжнього середньовічного міста, чого не можна сказати про Ужгород, Мукачево чи інші населені пункти краю. Тут навіть королева Угорщини, мати Людовика Великого, мала свій двір».

Йосип Кобаль додає, що перетин важливих шляхів у цій місцевості вимагав наявності укріплень і тепер, із виявленням залишків замку, історія міста набуває нового значення. За словами науковців, Берегово отримало ще одну унікальну історичну локацію, а об’єкт крім збереження культурної спадщини та популяризації історії Закарпаття має потенціал стати важливим елементом у розвитку туризму. 

Археологи подаватимуть об’єкт на офіційне облікування. Попереду – оформлення документації, погодження з природоохоронними структурами (оскільки ділянка входить до ботанічного заповідника), а також проведення додаткових досліджень, зокрема із застосуванням LiDAR-технологій.

Ірина Бреза, Заголовок

Фото Ані Семенюк та з архіву Йосипа Кобаля