На КПП "Тиса" прикордонники перевіряють дійсність сертифікатів про вакцинацію за допомогою QR-кодів

Інспекторка Василина Худа сканує QR-коди на сертифікатах про вакцинацію. На це витрачає до 5 секунд.
"За допомогою Server Boаrd ми скануємо й нам показує кількість доз вакцини, вибиває нам, чи дійсний сертифікат, прізвище та ім’я людина, котра перетинає кордон. Коли вибиває, що сертифікат дійсний, тоді ми пропускаємо. Якщо не дійсний, то доповідаємо старшому й перевіряємо знову й повертаємо людей. Усі дані про вакцину тут внесені в планшеті, прізвище, ім’я, дату народження ми звіряємо усе з паспортом громадянина, котрий перетинає кордон", — розповіла Василина Худа.
З Франції до Чернівців повертається Віктор Скрипник через КПП "Тис". Чоловік має сертифікат про вакцинацію. За його словами, на європейських кордонах дійсність сертифікатів не перевіряли.
"Ніяких проблем не було ніде, все добре. Недобре це, це все Фільчина грамота, абсолютно. Я не знаю, що це таке й кому це треба, чесно кажучи", — прокоментував Віктор Скрипник.
Перевіряють дійсність сертифікатів про вакцинацію за допомогою планшетів, на яких встановлене спеціальне програмне забезпечення Server Boаrd – розповів начальник відділення пункту пропуску Роман Яхван.
"До цієї бази підключено понад 40 країн, щодобово база оновлюється. За допомогою цього ми можемо перевірити дійсний сертифікат іноземний чи недійсний. Якщо особа показує електронний варіант (сертифіката ред.) з носія – планшет, телефон – ми можемо відсканувати QR-код і перевірити. Перевіряються іноземні сертифікати, так як українські сертифікати, які видаються, QR-коду не мають. Перевіряються іноземні сертифікати в іноземця і в громадян України, які отримали закордонний сертифікат", — розповів Роман Яхван.
За його словами, за відсутності сертифіката, іноземці та громадяни України мають надати результати ПЛР- чи антиген-тесту, встановити додаток "Вдома" та відбути 10 днів на карантині. Якщо протягом цього часу людина отримає негативний результат повторного тесту, вона звільняється від карантину.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
До цієї новини немає коментарів