Цікава історія: навіщо на фундаменті замку Паланок видряпували хрести?

Як ви гадаєте, звідки з’явилася назва замку «Паланок»? Легенда свідчить, що відколи фортеця височіє на горі, відтоді вона надійно оберігається. Одним із засобів безпеки був частокіл, тобто паркан з дубових зрубів загострений на верхівках. Такими парканами огороджували майже всі тодішні стратегічно вважливі споруди. Одна із назв частоколу – паланок. Тому і можна зробити висновок, що замок отримав свою назву від захисної споруди. Адже саме частокіл-паланок був першим, що бачили ті хто підходив до фортеці.

Ще одна таємниця замку ховається просто на його стінах. Якщо ви уважно придивитесь на кут однієї з стін середнього замку, ви побачите майже біля землі хрест видряпаний в камені. Це не проста позначка, а потужній оберіг. Саме так вважали наші предки, які зводили величні мури замку. Вважали доброю традицією окропити стіни при початку будівництва святою водою, видряпати хрест, щоб нечиста сила тут не водилася, а інколи забобонні правителі наказували замурувати у стіну фортеці людину, мовляв – її дух завжди буде тут і оберігатиме замок. Найчастіше жертвами традицій ставали молоді вродливі дівчата. Чи є в Паланку дух невинної прекрасної дівчини невідомо. А от інших середньовічних традицій при побудові дотримались. Мабуть, саме це допомого замку встояти до наших днів, не дивлячись на численні війни та плин часу.
Mukachevo.net
До теми
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити

До цієї новини немає коментарів