"Не маємо залишати сім'ї сам на сам із болем": в Ужгороді вийшли на акцію-нагадування про полонених і зниклих безвісти

Про це Суспільному повідомила учасниця акції Дзвінка Білоног.
"Я долучаюся до акцій підтримки та нагадування про полонених і зниклих безвісти захисників України, тому що перш за все так проявляю свою солідарність із сім'ями, які проходять шлях очікування, а дехто невідомості за долю своєї дорогої людини... Водночас для мене це можливість "поспілкуватися" з містянами, які за своїми буденними турботами, можуть забувати про те, що поруч з нами живуть люди з неосяжним болем у серці", — розповідає Дзвінка Білоног.
"Кожна необережно кинута нами фраза про, до прикладу, марність захисту країни, чи взагалі відсутність у своєму спілкуванні згадки про війну, може завдати додаткових страждань батькам, коханим, дітям тих, хто чекає. Тож своїм долученням, я говорю кожній мамі: "Я знаю про Ваш біль і страждання, помічаю його. Я співчуваю тому, що Ви зараз проходите, але знайте, що Ви у цьому не самі", — каже учасниця акції.
За словами Дзвінки Білоног, всі українці мають виховувати у собі повагу та вдячність до тих, хто захищає країну, у кого росіяни відібрали життя, волю чи здоров'я.
"Ми не маємо залишати сім'ї сам на сам із цим болем, страхом, бо живемо у спільній країні і їхні сини, доньки, чоловіки воювали за кожного громадянина цієї країни. Якось я стала свідком, коли одна з жінок зі своїм сином прийшли на акцію і повідомили про те, що їхнього чоловіка і тата повернули з полону. Бачила на обличчі кожної з учасниць акції радість і надію, що одного дня і вони зможуть побачити тих, кого найбільше чекають. А включеність кожного з нас додає їм у цьому віри і сил".
"Закликаю долучатися до акцій, які проходять щонеділі на площі Петефі з 12:00 до 13:00. Можна постояти навіть кілька хвилин, можна прийти зі своїм плакатом, можна позичити (їх завжди вдосталь). Зупиніться, коли чуєте як учасники співають славень, проявіть повагу. І окреме прохання до водіїв: посигнальте, коли проїжджаєте повз. Це теж привертає увагу перехожих до акції та підсилює заклики її учасників", — каже Дзвінка Білоног.
До теми
- Закарпатський прикордонник Альберт Човка та його чотирилапий напарник Брікс: погляд, команда, результат
- Музей Федора Манайла в Ужгороді: побачити життя митця на власні очі
- Аритмія не чекає: як у Закарпатському кардіоцентрі рятують серця — від діагностики до хірургії
- Втрачений Ужгород: про що писали міські газети 100 років тому, у січні 1925 року
- Свята без шкоди лісу: лісівники розповіли, скільки новорічних ялинок реалізували на Закарпатті
- Дитячі голоси вітають ужгородців у міському транспорті
- Сьогодні – Водохреще, або Богоявлення Господнє: все, що потрібно знати про свято
- Герої без зброї: старший водій Іван Волошин про те, що кожен виїзд це відповідальність за техніку і людей, які її очікують
- Ужгородський скансен у 2025 році: понад 110 000 відвідувачів, 800 екскурсій, 50+ виставок і 60 подій
- Пішов до ЗСУ ще до повномасштабного вторгнення: медик з Ужгородщини четвертий рік рятує життя на фронті
- "Не зупинялись ні на день": у Хусті волонтери четвертий рік плетуть маскувальні сітки й кікімори
- Довгожитель із Закарпаття відзначив 100-річний ювілей
- За два роки всиновили трьох дітей. Історія відомого закарпатського журналіста
- Семеро малюків поповнили родини закарпатців на початку 2026 року
- Середня зарплата на Закарпатті зросла, але нижча за загальноукраїнську
- Новорічне порося. Як Ужгород святкував Новий рік 100 і більше років тому?
- Коники, мотанки й "душевні кулі": майстриня родом з Криму створила в Мукачеві новорічну колекцію прикрас
- Першими новонародженими 1 січня 2026 року в Ужгороді стала двійня дівчаток
- Богдан Андріїв: "Із Новим роком! Хай 2026-ий принесе Україні Перемогу, мир і довгоочікуване повернення всіх, хто зараз далеко – на фронті чи вимушено за кордоном"
- Регіон двох календарів: як закарпатці шукають компроміси між звичками, традиціями, церквою й новим календарем

До цієї новини немає коментарів