Герої без зброї: рятувальник Роберт Кут про допомогу людям, підтримку та відповідальність за кожне рішення

У рятувальній справі немає кнопки «пауза», коли можна зупинитися й запитати себе, чи готовий ти сьогодні до небезпеки. Тут важливе інше, здатність зробити крок уперед тоді, коли інші вагаються. Саме так чинить Роберт Кут - рятувальник групи рятувальних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ДСНС Закарпаття, для якого допомога людям давно перестала бути лише професією.

До Служби порятунку він прийшов у 2018 році, змінивши форму прикордонника на бойовку рятувальника. Каже, що тоді, у свої майже тридцять років, свідомо обрав новий напрям, але зберіг стару цінність — відповідальність за інших. Чоловік зізнається, що любить ситуації, де потрібні швидка реакція й холодний розум, адже тут адреналін має справжню ціну — врятовані життя. І про свій вибір він не шкодує.

Улітку 2025 року Роберт провів на Харківщині 47 діб. Обстріли, зруйновані будинки, пошуки людей під завалами. Усе це стало щоденною реальністю. Пам’ятним став один із виїздів, коли плити перекриття зруйнували перший поверх багатоквартирного житлового будинку. Під завалами залишалися живі люди…

«Працювали спеціальним інструментом: розбирали бетон, вирізали отвори. Виснажені, подряпані, але живі! Чоловік і дружина, яких вдалося дістати з-під руїн, були врятовані. Отож ми встигли. У таких умовах вирішальну роль відіграє спільна робота, коли рятувальники діють як єдиний механізм, підстраховуючи й підтримуючи одне одного», — каже надзвичайник.

«Страх присутній, але досвід допомагає тримати його під контролем. Думаєш не про те, як боятися, а про те, що і як робити», — зізнається чоловік.

Роберт знає ціну ризику й не нехтує безпекою, адже вдома на нього чекає родина. Дружина і двоє синів — головний стимул берегти себе. Тому під час тривог — обов’язково в укриття.

За роки служби він постійно навчається: пройшов курси верхолаза й має допуск до висотних робіт, освоїв керування безпілотниками, навчився правильно визволяти постраждалих у ДТП, а також надавати домедичну допомогу. Ці знання вже не раз ставали у пригоді — зокрема під час аварій поблизу Ужгорода, коли доводилося вилучати людей з пошкоджених автівок і правильно евакуйовувати травмованих з машин. Навіть якщо якісь навички ще не застосовувалися на практиці, Роберт упевнений: кожне вміння обов’язково знадобиться.

У вільний час він має незвичне хобі — пошук із металошукачем. Скарбів поки що не знаходив, зате не раз допомагав сусідам відшукати втрачені прикраси, що зникли в траві чи на подвір’ї. «Може, великий скарб ще попереду», — усміхається рятувальник.

Своє життєве кредо Роберт формулює просто: допомагати людям, підтримувати й не робити зла. Для нього важливо працювати з тими, кому довіряє, з ким можна йти в найскладніші ситуації, знаючи, що тебе не підведуть. Саме такою родиною для нього стала його зміна — і в Харкові, і під час роботи вдома на Закарпатті.