Герої без зброї: Віктор Лисовський про те, як скласти пазл порятунку, коли проти тебе стихія

За спокійною вдачею начальника гірського пошуково-рятувального відділення Іршави Віктора Лисовського 24 роки служби, сотні виїздів і десятки врятованих життів. Свій шлях у професії він розпочав під час паводків на початку двохтисячних, коли разом із колегами евакуйовував людей із затоплених сіл. Згодом його стихією стали гори, де головним випробуванням є не лише складний рельєф, а й людська необережність.
«90 % викликів у гірській місцевості пов'язані з туристами, які нехтують правилами безпеки: не реєструються, не повідомляють про маршрут і не зважають на погодні умови. Однією з найскладніших операцій стали події на горі Гимба, де лавина накрила туристів. У сильний мороз і глибокий сніг ми дісталися до місця трагедії. Одного постраждалого вдалося врятувати, іншого, на жаль, ні», — розповідає Віктор.
Проте є й інші спогади, коли врятовані люди телефонують через роки, вітають зі святами, дякують. Це і мешканці підтоплених сіл, і заблукалі грибники, і туристи, і випадкові мандрівники. Віктор Володимирович згадує грудневий випадок на Тисі, коли троє мандрівників опинилися на острівці посеред крижаної води. Один із них був роздягнений до спідньої білизни, і зволікання могло коштувати їм життя. Але рятувальники на човні встигли вчасно за що врятованні щиро дякували ще довгий час.
«Проте іноді трапляються й курйозні випадки. Наприклад, історія з жінкою, яка заблукала, а рідні, забивши на сполох, повідомили про це Службу порятунку. Під час пошуків жінка чула, що її кличуть, але не відгукувалася, бо думала, що її шукає все село. Їй було соромно, що через неї стільки людей вирушило на допомогу. Згодом її знайшли, а я тоді зрозумів, що для рятувальника кожен виклик — це пазл, у якому потрібно скласти докупи людський фактор, стихію і досвід, щоб урятувати людину», — зауважує наш герой.
Він також переконаний, що профілактика та навчання змалку — не менш важливі складові підготовки до походів у гори. Саме тому його відділення постійно проводить навчання для дітей, гідів і місцевих жителів. Рятувальники розповідають, як поводитися в горах, яке спорядження брати із собою та як надавати першу допомогу. Віктор наголошує, що досвід це звісно велика сила, але без сучасної техніки й постійного навчання не обійтися. Тому він продовжує вчитися сам і навчати інших. Бо рятувати людей — це не просто робота. Це покликання. І він щасливий, що може йти за ним усе життя.







До теми
- «Я просто попросив дати мені шанс стати оператором БПЛА»: військовий Чопського прикордонного загону Володимир
- Ціни на продукти в Україні: яйця дешевшають, хліб може подорожчати
- Закарпатців запрошують до участі у найбільшому міжнародному фотоконкурсі «Вікі любить Землю»
- Дружба, перевірена війною: історія двох прикордонників Мукачівського загону
- Закарпатець – серед найкращих юних хіміків світу!
- Мама здійснила мрію загиблого сина: на вершині Карпат замайорів його прапор
- Амброзія: непомітний ворог, який щороку краде здоров’я мільйонів
- Закарпатські піротехніки виконують завдання з гуманітарного розмінування на Миколаївщині
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
- "Міг замінити вчителя": закарпатський випускник набрав 600 балів із трьох предметів на НМТ
- Один договір — три заклади: як дві закарпатські громади вирішили питання дозвілля для дітей
- "Колись я соромилася називати себе художницею". Історія 23-річної мисткині Катерини Костик із Закарпаття
- Як вступникам Закарпаття правильно подати заяви до закладів вищої освіти та не втратити шанс на бюджет
- Вчитися захищати себе і рідних. Як на Закарпатті працює центр нацспротиву
- Іпотерапія та мотанка: день радості й підтримки для дітей нацгвардійців
- Повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України: історія нацгвардійця «Механіка»
- Евакуйовував людей і служив капеланом: історія Олександра Холода
- Понад 100 учасників і майже дві тонни зібраного сміття: підсумки 28-го Екопікніка CHYSTO.DE?!
- «Злагодженість вирішує». Як тренуються екіпажі БТР 26 Закарпатського полку НГУ
- Опанувала жестову мову й навчилася шити: історія переселенки з Донеччини Ольги, яка нині проживає в Ужгороді

До цієї новини немає коментарів