Закарпаття змінюється – нові мешканці та підприємства відкривають стратегічні можливості, – підсумки публічного діалогу

Модерував захід Олег Саакян – політолог та співзасновник Національної платформи. Розпочинаючи дискусію, він сказав, що експерти Національної платформи спиратимуться на дослідження з оцінки ризиків для стійкості на регіональному рівні, а також на підсумки локальних діалогів, які допомогли зрозуміти, де саме «накопичується крихкість» в області й з якими проблемами вона пов’язана.

Виступаючи з привітальним словом, Ростислав Пріцак, заступник голови Закарпатської ОВА, зазначив, що область стала потужним промисловим і логістичним хабом – головним чином, через релокований бізнес, адже сюди перемістилося близько 400 підприємств. Але водночас постають питання подальшого розвитку та інтеграції, адже «новим» для регіону галузям не вистачає кваліфікованих кадрів. Отже, потрібно працювати над тим, як збалансувати економічні потреби та ринок праці.

Володимир Лупацій, співзасновник Національної платформи, презентував підсумки дослідження оцінки ризиків для Закарпаття. Він акцентував на тому, що із різних визначень стійкості експерти взяли за основу «британський підхід», коли стійкість – це, насамперед, здатність ідентифікувати загрози й ними управляти.

Комплексний підхід до стійкості передбачає врахування п’яти вимірів – соціальної згуртованості, безпеки, інфраструктури, управління та залученості, інформаційної стійкості. 64 питання анкети експертного опитування відповідали цим вимірам.

У так званому «червоному квадраті» опинилися ті ризики, які водночас є й максимально ймовірними й впливовими на стійкість. Для Закарпаття у цій зоні – дев’ять викликів. Безпекові не є на першому місці, враховуючи умовно «тилове» розташування. Як і в інших областях, у Закарпатській області є виклик, пов’язаний із збільшенням кількості людей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також тенденція до зменшення довіри до місцевої влади, хоча зазвичай у цьому «антирейтингу» на перших позиціях – центральна влада.

Володимир Лупацій також звернув увагу на те, що для регіону існує ризик «поствоєнного шоку». Це, знову ж таки, буде пов’язано й зі зміною демографічного та економічного профілю, а в ширшому сенсі – з пошуком нового позиціонування області.

На початку першої панелі про регіональний погляд на оцінку ризиків суспільної стійкості Закарпатської області модератор Олег Саакян зробив невеликий бліц. Виявилося, що на думку учасників, найбільш значущими проблемами є виїзд молоді й загалом депопуляція регіону. За великим рахунком причини цього – економічні.

Тарас Триндяк, директор департаменту економічного та регіонального розвитку Закарпатської ОВА, вважає, що в області мають з’являтися інноваційні виробництва. Й не тільки у військовій сфері, але й у цивільних секторах. Проте тут виникнуть питання з кадрами, адже зараз в області з’явилися галузі, що не були традиційними для неї.

Ми навряд чи швидко перенавчимо населення для нових конкурентних ніш. Про це сказав Володимир Химинець, завідувач сектора досліджень західного регіону НІСД, голова БФ “ЕДЕЛЬВЕЙС”, доктор економічних наук. Система освіти реагує дуже повільно.

До того ж, відтік людей й, зокрема, молоді, дійсно є проблемою. З гірських громад виїхало понад 40 % мешканців, хоча точної статистики немає. І ВПО не закриють цю проблему знелюднення. До того ж, потрібно зважати на перспективи: діти чи молодь, які виїхали, – це майбутні платники податків, які будуть сплачувати їх або в Україні, або в інших країнах.

Йосип Резеш, виконавчий директор Об'єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття, розповів про південну частину області – туди заїхали «великі гроші», але адаптуватися релокованим підприємствам іноді складно через угорську мову громад. Тож треба думати, чим зацікавити бізнес, щоб він продовжив працювати тут.

Людиноцентричність – запорука успіху громади. Важливе й залучення людей, але також настанови керівника і його команди, – зазначила Наталія Омелянюк, заступниця директора департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОВА.

У заключному слові цієї панелі Володимир Лупацій зазначив, що головне питання – це відтворення людського капіталу. Але воно не вирішується лише відкриттям нових підприємств – потрібна підтримка інноваторів, включно із соціальними інноваторами. Люди мають відчувати, що вони матимуть змогу реалізуватися в Україні. Інакше вони поїдуть.

На початку другої частини обговорення Юлія Тищенко, співзасновниця Національної платформи, розповіла про результати локального діалогу, які дозволяють виявити приховані лінії напруження в області. Ці діалоги допомагають зрозуміти, що саме люди мають на увазі, коли визначають як ризик зростання кількості людей, які перебувають у складних життєвих обставинах, або можливу напругу між ВПО та місцевими.

Контекст у Закарпатській області визначається тим, що вона прийняла багато вимушених переселенців. Також тут багатонаціональне населення й сильні неформальні мережі. У регіоні відчувається тиск на інфраструктуру – це підвищення ціни оренди житла, обмежений доступ до послуг, включно з медичними тощо.

Допомога ВПО та іншим вразливим групам не ставиться під сумнів. Вона потрібна. Але виникають питання щодо справедливості розподілу ресурсів – тут необхідні прозорі правила та вчасна і зрозуміла комунікація з боку влади.

Ще одна суттєва вразливість пов’язана з тим, що стійкість тримається на громадянському суспільстві та низовому рівні самоорганізації та взаємодопомоги. Така стійкість вражає, але все ж є компенсаторною. Необхідні системні рішення, які зменшують тиск на неформальні мережі та громадянський сектор, адже їх запас міцності зменшується. Стійкість на рівні спільнот має набути інституційних рис.

У другій частині обговорення, де йшлося про конкретні приклади стійкості та згуртованості громад, Мирослав Горват, ромський громадський діяч, депутат Ужгородської міської ради, заступник директора Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, зауважив, що ромська громада у Закарпатській області налічує приблизно 100 тисяч осіб. Але, на відміну від угорської меншини, вона не отримає допомогу «ззовні».

Критичною проблемою є доступ до освіти, адже багато дітей не відвідують школи та садочки. Громада не «старішає» за віком, але її майбутнє багато у чому залежить саме від освітніх перспектив нового покоління.

Мирослава Майдич, виконавча директорка ІТ Кластер Закарпаття, розповіла, що до Закарпатської області переїхали близько 20-30 тисяч фахівців із IT. Ця статистика не дуже точна, адже враховували усіх членів родини. Але зараз, на жаль, йде відтік.

Причина проста. Для людей головне – закрити базові потреби. А це й дороги, й школи, й садочки, й просто облаштованість міського простору для мами з дитиною. Перевага роботи фахівця з ІТ полягає у тому, що він може працювати дистанційно. Але ті, хто залишаються у Закарпатській області, теж можуть скористатися близькістю розташування до європейського кордону й знайти нових партнерів для бізнесу.

ВПО представляють увесь спектр суспільства. Це означає, що їх потреби такі ж, як у місцевих мешканців. Анжела Бабкіна, голова Ради з питань ВПО Закарпатської ОВА, зазначила, що область прийняла понад 130 тисяч вимушених переселенців. Проте проблема у тому, що люди хочуть жити у містах з розвиненою інфраструктурою, а не у віддалених гірських громадах, де навіть може бути соціальне житло. Критично важливо – мати доступ до соціальних послуг, а також можливість працевлаштування.

Владислав Горнодь, ветеран, радник головного Управління Національної поліції у Закарпатській області з ветеранської політики, розповів про створення мобільного застосунку «Соціальний захист МВС». Він допомагає не тільки вирішувати соціальні питання ветеранів, але також шукати варіанти працевлаштування та реабілітації.

Наприкінці заходу співзасновники Національної платформи поділилися своїми рефлексіями. Юлія Тищенко зазначила, що ми маємо досліджувати і знати наші «діагнози крихкості», бо тільки так ми відшукаємо відповіді на вразливості.

Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018 року. Стратегічними пріоритетами Платформи є зміцнення стійкості держави та суспільства, розвиток згуртованості та національної єдності. За час своєї діяльності Платформа провела понад 120 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях за участі провідних українських і міжнародних експертів у сферах миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції та соціальної згуртованості.