Рівень відповідальності, який дорівнює хірургічному: як на Закарпатті працюють операційні медсестри РЕПОРТАЖ

 Цими днями з нагоди Дня операційної медичної сестри говоримо саме про них – фахівців та фахівчинь, котрі щодня пліч-о-пліч з хірургом стоїть на варті життя, хто в складі кожної операційної команди виконують свою, чітко визначену роль, яка заслуговує на окрему увагу та повагу. Для того, щоб уявити цю роботу і побачити на власні очі, журналіст видання Uzhgorod.net.ua вирушає до Закарпатського кардіоцентру.

Рівень відповідальності, який дорівнює хірургічному

За домовленістю з керівництвом закладу та після відповідної серйозної підготовки (вмивання, переодягання) заходимо до операційного крила (але не в саму операційну залу), де й маємо змогу поспілкуватись з винуватцями сьогоднішнього свята. Перед цим про організацію операційних у закладі нам розповідає директорка Закарпатського кардіоцентру Ірина Котлярова (на фото нижче). За її словами, у кардіоцентрі працюють три відділення, на базі яких виконуються різні типи втручань. Кожне з відділень має свою специфіку та особливості, але всіх їх об'єднує професійність команди невід'ємною частиною якої є операційна медична сестра.

«Робота операційної медсестри у Закарпатському кардіоцентрі – це не просто фах, це рівень відповідальності, який дорівнює хірургічному. Вона тримає в руках порядок, безпеку й злагодженість усієї операційної. Її уважність і професіоналізм – це те, що кожного дня допомагає нам рятувати життя».

Як кажуть у самому центрі, по суті, операційна медсестра – це людина, котра входить до операційної зали першої і виходить останньою. За що саме відповідають ці фахівці, вони розказують уже самі. 

Операційна медсестра – робота мрії

…Велика світла операційна зала. В одному з кутів операційний стіл, освітлювальні прилади, купа складної техніки. Поки що тут тихо та спокійно, не працюють екрани й не миготять різні датчики, але вже за годину атмосфера в цій кімнаті зміниться на зосереджено-ділову, тихо дзижчатимуть прилади, вдумливо працюватиме команда професіоналів... Це буде вже незабаром, а поки що в сусідньому приміщенні операційна медична сестра Руслана Даліда (на фото нижче) чітко за інструкцією тричі поспіль по лікоть вимиває руки, при цьому звертає увагу навіть на найменші лінії на долонях, проходиться по них милом, ретельно протирає. Увесь цей час, не відволікаючись від основного заняття, розказує про свій шлях до здійснення мрії:   

«Я в медицині з 1992 року. Ще в медучилищі вирішила, що працюватиму лише в хірургічному напрямі. Так і сталося. Мені подобається ця робота – потужна, хоча й напружена. Вона вимагає дисциплінованості, відповідальності, великих організаційних зусиль «до», «під час» і «після» хірургічних втручань. Робота операційної медсестри – це  безпосередня участь у проведенні хірургічного втручання, це безпека пацієнта і безпека медперсоналу, це документація, це стерилізація інструментів, матеріалу, серветок і багато іншого».

Розповідаючи про все це, пані Руслана витирає руки насухо та обробляє спеціальним стерильним розчином і продовжує:

«Кожен робочий день насичений на 100 відсотків – завдань вистачає. Буває, операція триває 5 годин, а буває – і 10. Але ти їх не помічаєш, коли всі на одній хвилі, на одному подиху борються за життя людини».

Фахівчиня додає: взаємодія та взаєморозуміння в операційній – це важлива складова успіху: 

«Робота операційної медсестри – це робота у команді, а в ній важливі всі, починаючи від хірургічного колективу, анестезіологів, перфузіологів і закінчуючи молодшими медсестрами. Операція – це командна робота. А команда – це те, що мене надихає, шліфує, вдосконалює».

Уже входячи до операційної зали пані Руслана показує на три високі столики, накриті чистим стерильним простирадлом, на кожному з яких у чіткому порядку вона згодом викладе інструменти, трубки, дренажі, шовний матеріал, шприци. Додає:

«Я завжди стою справа від хірурга, ось там (показує. – Авт.), а хірург – ближче до сердечка, яке оперує».

В іншому крилі кардіоцентру нас зустрічає старша медична сестра відділення фізіології і кардіостимуляції Світлана Галега (вище на фото). Перед камерою хвилюється, зізнається це в стократ складніше – давати інтерв’ю, ніж організовувати операцію та годинами безперервно допомагати кардіохірургові. Зізнається, що теж змалечку мріяла стати саме операційною медсестрою. Зараз вона вже виконує й цю роботу. Йшла до неї тривалий час, багато працювала, вчилась, і каже, що коли вперше потрапила у відповідній ролі до операційного залу, зрозуміла – мрії збуваються.

Оглядаючись на вікно за спиною, через яке видно операційну залу, показує нам на окремі деталі та пояснює: 

«Ми зараз знаходимося в одній з операційних кардіоцентру. Зараз тут порожньо, але через декілька хвилин завирує життя і метушня нашого робочого процесу. За пів години розпочнеться операція. Кожен операційний день починається з планування. Починається передопераційна підготовка, яка проходить у декілька етапів. Зазвичай говоримо з пацієнтом, беремо його в операційну, готуємо, накриваємо операційний стіл, обробляємо операційне поле, накриваємо стерильний столик, всі інструменти і чекаємо вже самого хірурга».

У цій операційній, за словами пані Світлани, зазвичай проходять операції зі встановлення 1-2-3-камерних кардіостимуляторів. Також тут проводять операції імплантації кардіовертера-дефібрилятора, операції радіочастотної абляції.

«Залежно від анатомічних особливостей пацієнта операція може займати годину, а може й чотири…. І операційна бригада, в тому числі і операційна медсестра, готові до цих викликів», - додає пані Світлана.

Операційна медична сестра відділення інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії Інна Білокопит теж розповідає про свою роботу, і під час цієї розмови розумієш, що так відгукуватися про справу свого життя може тільки та людина, котра справді захоплена нею, віддає себе повністю:

«Ніхто крім нас не бачить, як це починається. Ми готуємо все до секунди. Стежимо за стерильністю. Кожен інструмент має бути на своєму місці. Без цього операція не розпочинається. Це командна робота, де кожен рух має значення».

На питання, чи є місце паніці під час операцій, впевнено відповідає:

«Операційна медична сестра – це очі, руки, підтримка, хірурга. Ніякої паніки, тільки виваженість та вдумливість, чітке слідування інструкціям! Професіоналізм і досвід – це наш тил, як би це пафосно не звучало».

Операційна медсестра – вірна опора хірурга 

Самі хірурги кажуть, успіх є тоді, коли всі ланки працюють злагоджено, коли команда пліч-о-пліч бореться за життя та здоров’я пацієнта. Роль операційної медсестри, котра часто з пів погляду кардіохірурга розуміє, що потрібно зробити і в яку мить, справді неоціненна, вважає лікар-хірург серцево-судинний кардіохірургічного відділення Василь Процюк:

«В операційній немає другорядних ролей. Уважність до деталей, швидка реакція, вміння передбачити наступний крок і підтримати один одного в найвідповідальніший момент – це фундамент безпеки пацієнта. І роль операційної медичної сестри важко переоцінити. Ви – серце операційної, надійна опора хірурга й надія для пацієнтів. Шановні операційні медичні сестри! Під час складних кардіохірургічних втручань саме ви створюєте атмосферу впевненості й спокою, яка дозволяє нам зосередитися на головному – збереженні людського життя.

Щиро дякую від усіх колег вам за професіоналізм, витримку та відданість справі. З професійним святом вас!»

У Закарпатському кардіоцентрі операційні медичні сестри – це люди, які щодня забезпечують роботу операційної, підтримують хірургів у найскладніші моменти та пильнують кожну деталь, від якої залежить життя пацієнтів.

З нагоди День професійного свята, яке відзначали 15 лютого, колектив кардіоцентру висловлює щиру подяку операційним медсестрам за професіоналізм, витримку та невтомну відданість справі: «За кожною успішною операцією, за кожним врятованим життям стоїть команда. І ваша роль у ній — безцінна».

 Надія Петрів