Пам'яті Дмитра Гаваші: у Мукачівському замку провели захід, присвячений ексдиректору і захиснику, який загинув на війні

Під час повномасштабного вторгнення він пішов добровольцем на війну, де загинув від кулі снайпера під час виконання завдання на Харківщині. Журналісти Суспільного поспілкувалися з дружиною і друзями загиблого.

У "Музеї війни", який розташований в Мукачівському замку, зберігаються особисті речі військового Дмитра Гаваші. Про це Суспільному повідомив керівник музею, Анатолій Готько.

"Світлини, особисті речі, номерні знаки — усе це належало полеглому герою Дмитру Олеговичу Гаваші. З 2005 по 2011 рік Дмитро займав посаду директора Мукачівського історичного музею. Речі були передані в музей війни його батьками", — розповів Анатолій Готько.

Дружина загиблого героя Юлія Гаваші пригадує, що Мукачівський замок був для її чоловіка ніби дитиною.

"Він тут знав кожну кімнату, напевно. Те, що туристи не бачать, не бачили. Кожну цеглинку. "Дитинка його", він тут все знав, все робив, працював, любив це місце", — каже жінка.

Дмитро Гаваші — батько трьох дітей, пішов на службу у перші дні повномасштабної війни.

"Напевно, на третій день, коли всі йшли в тероборону. Він був одним із перших. Він рахував, що це його обов'язок перед державою і перед родиною. В першу чергу тому, що в нього є діти", — згадує Юлія Гаваші.

Дмитро загинув 29 травня 2023 року на околиці населеного пункту Лиман-Перший Харківської області.

"Вони були на позиції. І почався обстріл. Дронами, снайперами, наскільки я знаю, він був на снайперській позиції, і в нього влучили", — розповіла дружина Юлія Гаваші.

Євген Герц каже, що Дмитро Гаваші був його близьким другом, він часто його згадує.

"Пройшло вже не так мало часу і згадується він мені завжди. Надзвичайно позитивна людина, надзвичайно розумна людина. Таких людей як він — одиниці. Це мозок нашої країни, однозначно", — поділився Євген Герц.

Дмитро Гаваші — син політика Олега Гаваші, який у 2005-2010 роках займав посаду голови Закарпатської обласної державної адміністрації. Друг загиблого Олександр Лендяк пригадує, як йому потрібно було знайомитися з Дмитром у процесі підготовки рок-фестивалю на території замку.

"Думаю: "Боже мій, є і добра новина, і погана. Добра новина в тому, що він син мого вчителя з математики, директора школи. А досить погано, що, скоріш за все, зустріну якогось мажора". І я дуже помилявся. Це золота людина. З першого дня ця людина ніколи не казала "ні". Будь-яка ситуація, будь-яке питання, все що завгодно, що стосувалося міста Мукачева, і нам потрібно було для концерту", — каже Олександр Лендяк.

Він постійно згадує друга, коли бачить його пам'ятне фото у центрі міста на Алеї Героїв, і подумки звертається до нього.

"Я коли поряд прохожу, то все щось запитаю у нього. Чи добре щось роблю, чи добре виходить у мене те, що я роблю. Якщо він ніби підморгує, чи посміхається — знаю, що все добре. Якщо він злий, значить щось не так, щось я зробив не зовсім вірно. І тому кажу: він постійно з нами", — розповів Олександр Лендяк.