Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус

Робота над фільмом тривала з весни 2022 року. Стрічка є своєрідною подорожжю українською землею, портретом України до й у час повномасштабного вторгнення.
Зйомки відбувалися поблизу від лінії фронту, на деокупованих територіях, в українських заповідниках. Після підриву росіянами Каховського водосховища режисер Дмитро Грешко з оператором-постановником Володимиром Усиком зафільмували також затоплену Херсонщину, порятунок тварин та наслідки трагедії для природи.
Хочемо розповісти, як війна знищує природу
Режисер Дмитро Грешко каже: «Фільм “Дівія” — це про втрату, про біль від того, як цінна природа тепер знищена і захоплена росіянами. Під час зйомки фільму в мене крутилась думка в голові: аналогія, що імперіалістична загарбницька політика росії схожа на поведінку ракових клітин в тілі людини, що захоплюють організм і призводять до його знищення. Ця ідея і лягла в основу фільму. Фільм “Дівія” — це мовчазний голос природи, який розповідає більше, ніж слова».
Наприкінці 2024 року Дмитро Грешко сам долучився до лав ЗСУ та став учасником об’єднання «Культурні сили».
Мовчазний голос природи, який розповідає більше, ніж слова
«Дівіа»: головні герої — природа та катастрофічні для неї наслідки війни
Назва фільму «Дівіа» співзвучна з йменням слов’янської богині природи, яка уособлює матір усього живого. Головні герої фільму – природа України та катастрофічні для неї наслідки, спричинені війною.
Екологи, сапери, шукачі тіл та зоозахисники намагаються виміряти масштаби трагедії, очистити землю від вибухових предметів, зберегти тварин та відновити втрачені природні ресурси.
Кадр із фільму
Архівні кадри української природи до війни для фільму надала творча група Ukraïner. Зокрема, у стрічці можна побачити унікальні кадри з нацпарків «Святі Гори» й «Олешківські піски» та архівні кадри з Криму та заповідників, які були знищені чи окуповані росіянами.
Продюсерами фільму виступили Поліна Герман та Гліб Лук’янець. Фільм є польсько-українсько-нідерландською копродукцією і створений у співпраці Gogol Film (Польща) та UP UA STUDIO (Україна). Копродюсером є Річард Вальк (Valk Prodcutions, Нідерланди).
«Ми створювали наш фільм впродовж трьох років і радіємо, що прем’єра відбудеться у Карлових Варах. Хочемо поділитись зі світом нашою стрічкою та звернути увагу на проблеми екології та до глобальної проблеми, як війна знищує природу», — каже продюсерка Поліна Герман.
Кадр із фільмуМузику до фільму написав двічі нагороджений премією Греммі британський композитор та саундпродюсер Сем Слейтер («Чорнобиль», «Джокер», «2000 метрів до Андріївки»).
За звук відповідали Василь Явтушенко та Михайло Закутський.
Постер фільму “Дівіа”
Про Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах (Karlovy Vary International Film Festival, KVIFF) — щорічний кінофестиваль, що проводиться з 1946 року. Є одним із найпрестижніших та найстаріших кінофестивалів Центральної та Східної Європи, який щороку відбувається у липні.
З 1956 року має статус фестивалю класу «А» за класифікацією FIAPF, нарівні з Каннським, Берлінським і Венеційським фестивалями.
59-й Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах триватиме з 4 до 12 липня.
етяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото надані творчою командою фільму “Дівія”
До теми
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- Словаччина – це не лише Фіцо. Як країни співпрацюють на урядовому рівні?
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Захищати Україну – мій обов’язок»: полеглий Максим Чомоляк був великим патріотом України
До цієї новини немає коментарів