Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус

Робота над фільмом тривала з весни 2022 року. Стрічка є своєрідною подорожжю українською землею, портретом України до й у час повномасштабного вторгнення.
Зйомки відбувалися поблизу від лінії фронту, на деокупованих територіях, в українських заповідниках. Після підриву росіянами Каховського водосховища режисер Дмитро Грешко з оператором-постановником Володимиром Усиком зафільмували також затоплену Херсонщину, порятунок тварин та наслідки трагедії для природи.
Хочемо розповісти, як війна знищує природу
Режисер Дмитро Грешко каже: «Фільм “Дівія” — це про втрату, про біль від того, як цінна природа тепер знищена і захоплена росіянами. Під час зйомки фільму в мене крутилась думка в голові: аналогія, що імперіалістична загарбницька політика росії схожа на поведінку ракових клітин в тілі людини, що захоплюють організм і призводять до його знищення. Ця ідея і лягла в основу фільму. Фільм “Дівія” — це мовчазний голос природи, який розповідає більше, ніж слова».
Наприкінці 2024 року Дмитро Грешко сам долучився до лав ЗСУ та став учасником об’єднання «Культурні сили».
Мовчазний голос природи, який розповідає більше, ніж слова
«Дівіа»: головні герої — природа та катастрофічні для неї наслідки війни
Назва фільму «Дівіа» співзвучна з йменням слов’янської богині природи, яка уособлює матір усього живого. Головні герої фільму – природа України та катастрофічні для неї наслідки, спричинені війною.
Екологи, сапери, шукачі тіл та зоозахисники намагаються виміряти масштаби трагедії, очистити землю від вибухових предметів, зберегти тварин та відновити втрачені природні ресурси.
Кадр із фільму
Архівні кадри української природи до війни для фільму надала творча група Ukraïner. Зокрема, у стрічці можна побачити унікальні кадри з нацпарків «Святі Гори» й «Олешківські піски» та архівні кадри з Криму та заповідників, які були знищені чи окуповані росіянами.
Продюсерами фільму виступили Поліна Герман та Гліб Лук’янець. Фільм є польсько-українсько-нідерландською копродукцією і створений у співпраці Gogol Film (Польща) та UP UA STUDIO (Україна). Копродюсером є Річард Вальк (Valk Prodcutions, Нідерланди).
«Ми створювали наш фільм впродовж трьох років і радіємо, що прем’єра відбудеться у Карлових Варах. Хочемо поділитись зі світом нашою стрічкою та звернути увагу на проблеми екології та до глобальної проблеми, як війна знищує природу», — каже продюсерка Поліна Герман.
Кадр із фільмуМузику до фільму написав двічі нагороджений премією Греммі британський композитор та саундпродюсер Сем Слейтер («Чорнобиль», «Джокер», «2000 метрів до Андріївки»).
За звук відповідали Василь Явтушенко та Михайло Закутський.
Постер фільму “Дівіа”
Про Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах (Karlovy Vary International Film Festival, KVIFF) — щорічний кінофестиваль, що проводиться з 1946 року. Є одним із найпрестижніших та найстаріших кінофестивалів Центральної та Східної Європи, який щороку відбувається у липні.
З 1956 року має статус фестивалю класу «А» за класифікацією FIAPF, нарівні з Каннським, Берлінським і Венеційським фестивалями.
59-й Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах триватиме з 4 до 12 липня.
етяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото надані творчою командою фільму “Дівія”
До теми
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів