Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії

«У 2022 році я вирішив йти воювати. Побратими почали називати мене Фізиком, бо я завжди точно вираховував поправки для стрільби на будь-яку дистанцію», – згадує чоловік перші дні у війську. Його аналітичний розум, здатність рахувати буквально «на ходу» та уважність допомогли швидко освоїти нову професію.
«У нас були дуже сильні інструктори. Умови на полігонах, як на фронті. Головне – постійно тренуватись. Гарний зір – це добре, але постійна практика – це те, що робить із стрільця снайпера», – каже Фізик.
Його зброя – снайперська гвинтівка українського виробництва UAR-10, витривалість і розум.
«Снайпер не має права на паніку. Потрібно спокійно спостерігати, вибирати пріоритетні цілі, і в потрібний момент зробити один вирішальний постріл. Для цього треба врахувати десятки чинників: вітер, температуру, нахил місцевості, положення тіла… Все це забирає час. Тому ідеально працювати снайперською парою – стрілець і споттер. Він допомагає стрільцю визначити відстані до цілей, контролювати зовнішні фактори і коригує ведення вогню», – пояснює Фізик.
Найголовніше в його роботі — це рівновага, холодний розрахунок і повна концентрація на завданні. Фізична сила, витривалість, гострий зір, розум і ненависть до ворога роблять снайперів Національної гвардії України одними з найсильніших і найнебезпечніших воїнів.
У сучасній війні снайпери не просто «полюють». Вони – спостерігачі, які також можуть виявляти ворожі позиції та передавати координати для подальшої роботи артилерії. Маскування, терпіння і витримка дуже необхідні цим невидимим бійцям. Гвардійці-снайпери годинами можуть знаходитись на позиції без жодного руху у дощ, спеку чи холод. Вони чекають на свою найважливішу ціль, на свій шанс. І часто цей шанс – усього секунда, яка вирішує долю цілого бою.





До теми
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- 10 фактів про Закарпатський народний хор, які ви могли не знати
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- Вечір в Ужгороді зі шпигунами та секретами
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
До цієї новини немає коментарів