"Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом

Раніше хлопець працював на одному з гірських курортів Закарпаття, а згодом став бійцем місцевого підрозділу Нацгвардії. Там він тренувався володіти різними видами зброї та навчився керувати дронами.
Зі слів нацгвардійця, заняття у них проходили постійно — це тактична, вогнева і медична підготовка, заняття спортом та інженерна підготовка. У підрозділі викладали досвідчені інструктори. Коли прийшов наказ, підрозділ Сергія вирушив на схід України — в Донецьку область, на один з найгарячіших напрямків фронту.
"Всі хлопці, з якими я їхав, були в дуже доброму настрої. Ніхто не панікував, всі прекрасно розуміли, що ми виконуємо свій обов’язок. Ми — військовослужбовці, і ми захищаємо нашу країну від російських окупантів. На Кліщіївському напрямку здебільшого велись розвідувальні дії росіян, а на Покровському напрямку вже були штурмові дії. Це були масовані штурми за підтримки безпілотних літальних апаратів і бронетехніки. Це було набагато важче, оскільки, по-перше, противник не давав можливості зайняти вигідну позицію. По-друге, це були постійні масовані напливи противника в кількості до 25 людей. І таких напливів за день могло бути по 5-6», — розповів Сергій Зайченко.

Найтяжчим було очікування, згадує гвардієць. Іноді наставали моменти тиші. В такі хвилини бійці вже знали, що невдовзі почнеться наступ росіян.
"Одного разу нам треба було евакуювати одного пораненого бійця. Мій побратим висунувся до нього, а коли вони вдвох повертались, то евакуйований наступив на міну. Обидва отримали поранення ніг. Тоді мені й знадобились здобуті знання з тактичної медицини. Я перебинтував одного і витягнув його до точки евакуації, потім повернувся і забрав другого", — поділився військовослужбовець.
Після повернення підрозділ Сергія пройшов курс психологічної реабілітації за програмою декомпресії, і після відпустки хлопці продовжують службу. За словами молодшого сержанта, сьогодні українці й українки довели всьому світу, що вони є справжніми захисниками України.

"Війна за незалежність об’єднала багатьох людей — і тих, хто у війську, і тих волонтерів, які допомагають бійцям і підрозділам. А підкорити такий сильний і об’єднаний великою метою народ неможливо", — сказав Сергій Зайченко.
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів