Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді

Тут організовувала дозвілля для дітей переселенців, з якими жила в притулку. Зараз Надія вирощує квіти, в’яже маскувальні сітки для українських захисників.
За два роки Надія жила у двох притулках для вимушених переселенців, а зараз разом з чоловіком облаштувалися у шелтері, який організувала церква євангельських християн- баптистів. Щоранку жінка робить тибетську зарядку із 20 вправ. Каже, це робити не важко, бо спортом займається все життя.
"Спортивною гімнастикою займалася, велоспортом. Другий розряд у мене зі спортивної гімнастики. Брала участь у змаганнях, займала призові місця. Мені це подобалося з дитинства", — розповідає Суспільному пані Надія.
Надія народилася в Горлівці, згодом переїхала в Краматорськ. Має трьох дітей. Донька зараз в Празі, сини — на фронті. Жінка розповідає, що за професією товарознавиця."За що я зараз переживаю – так це сини мої. Вони воюють. Старшому 52, молодшому — 36. Гарні хлопці. Боюся я за них, переживаю, молюся. Сподіваюся, що Господь збереже", — каже жінка.
Аби відволіктися від тривожних думок, висаджує квіти. Біля шелтера Надія зробила клумбу та плете маскувальні сітки."Свого часу я об’їздила всі республіки, які є. Кругом була: Середня Азія, Азейбарджан, Вірменія… Всі, що були, всі я об’їздила. Після війни… По перше, у мене внучка старша, їй 24 роки, вона в Японії. Я хочу до неї ще поїхати в Японію. Бо хочеться побачити і далі світ. Ще є надія така. Я ж сама Надія. Тому в мене вона не вмирає", — додає пані Надія, розповідаючи про свої плани на майбутнє.
До теми
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- "Так ми продовжуємо справу Данила Богуславського": закарпатські волонтери передали захисникам 27 дронів
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Волонтери пошукового загону "Плацдарм" вірять, що кожна душа має знайти спокій. Навіть якщо вона належить ворогу
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
До цієї новини немає коментарів