Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді

Тут організовувала дозвілля для дітей переселенців, з якими жила в притулку. Зараз Надія вирощує квіти, в’яже маскувальні сітки для українських захисників.
За два роки Надія жила у двох притулках для вимушених переселенців, а зараз разом з чоловіком облаштувалися у шелтері, який організувала церква євангельських християн- баптистів. Щоранку жінка робить тибетську зарядку із 20 вправ. Каже, це робити не важко, бо спортом займається все життя.
"Спортивною гімнастикою займалася, велоспортом. Другий розряд у мене зі спортивної гімнастики. Брала участь у змаганнях, займала призові місця. Мені це подобалося з дитинства", — розповідає Суспільному пані Надія.
Надія народилася в Горлівці, згодом переїхала в Краматорськ. Має трьох дітей. Донька зараз в Празі, сини — на фронті. Жінка розповідає, що за професією товарознавиця."За що я зараз переживаю – так це сини мої. Вони воюють. Старшому 52, молодшому — 36. Гарні хлопці. Боюся я за них, переживаю, молюся. Сподіваюся, що Господь збереже", — каже жінка.
Аби відволіктися від тривожних думок, висаджує квіти. Біля шелтера Надія зробила клумбу та плете маскувальні сітки."Свого часу я об’їздила всі республіки, які є. Кругом була: Середня Азія, Азейбарджан, Вірменія… Всі, що були, всі я об’їздила. Після війни… По перше, у мене внучка старша, їй 24 роки, вона в Японії. Я хочу до неї ще поїхати в Японію. Бо хочеться побачити і далі світ. Ще є надія така. Я ж сама Надія. Тому в мене вона не вмирає", — додає пані Надія, розповідаючи про свої плани на майбутнє.
До теми
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
- Історія одного пам’ятника: «Весна» Михайла Михайлюка (ФОТО)
- «До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади
- Які зміни відбудуться в медичній сфері Ужгорода після реформи та кластеризації
- «Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я кілька років відмовляв батька йти армію, але він не витримав дома й мобілізувався в наш підрозділ…» Історія бійця 128-ї бригади
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
- "Тоді ми вже знали, що кільце закривається..." Історія закарпатця, захисника Дебальцева
- Завдяки побратимам 23-річний військовослужбовець вижив у бою і продовжує службу у прикордонному відомстві на Закарпатті
- Нести вантаж війни легше удвох: історії любові й боротьби
- Ветерани Закарпаття створили обласну команду з адаптивного спорту. Репортаж з тренування
- «Кожен наш виїзд приносить користь – якщо не знищує ворогів, то принаймні пошкоджує їхню логістику. Це додає снаги…» Історія воїна 128-ї бригади Назара
- Герої без зброї: начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков про руйнівну війну, ризики та відбудову
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
До цієї новини немає коментарів