На Закарпатті планують встановити першу безплотинну ГЕС

Свою розробку автори планують втілити на Закарпатті. Для пілотного проєкту розглядається кілька локацій: на річці Латориця - від села Латірка до Мукачева в районі сіл Ганьковиця, Підполоззя, поблизу відомого мотелю-ресторану Chalet, а також вздовж русла річки Уж - від Ужка до Ужгорода на ділянках з необхідними перепадами і об’ємами води.
За словами голови ГО Івана Котурбача, безплотинна ГЕС вирішує 2 питання: відведення води при підтопленні ділянок під час паводків та власне вироблення електроенергії.
Свій проєкт члени громадської організації сьогодні презентували голові Закарпатської обласної ради Володимиру Чубірку. У разі його погодження, а також якщо знайдеться інвестор, перш ніж розпочати будівництво, відбудеться ряд необхідних процедур: оцінка впливу на довкілля, розробка кошторису та громадські слухання.
Пілотний проєкт має невелику потужність – до 50кВт/год. Його задача - продемонструвати роботу і безпечність для природи, далі можна приступити до більших потужностей.
Автори розробки переконують, що безплотинна ГЕС у 20 разів дешевша за дериваційну та у сотні разів - за плотинну. При цьому вона у 20 разів перевищує час будівництва.
В Інституті екології Карпат НАН України (м.Львів) вчені, зокрема член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук Микола Козловський, вже оцінили проєкт та вважають його безпечним. Національний університет водного господарства та природокористування (м.Рівне) дав заключення про екологічність та доцільність використання авторської розробки мукачівців на території Карпатського регіону.
Наразі найбільша на Закарпатті ГЕС – Теребле-Ріцька, збудована в Хустському районі у 1949-1955 роках. Всього гідроелектростанцій в області нараховується до тридцяти. Цього вкрай мало, переконують розробники безплотинної ГЕС. За словами І. Котурбача, Закарпаття завдяки річкам виробляє 1% можливого об’єму електроенергії, тож безпечні ГЕС на стрімких гірських річках можуть допомогти Україні подолати енергетичну кризу, яка виникла внаслідок російської агресії.
До теми
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"

До цієї новини немає коментарів