В Ужгороді вшанували пам`ять загиблих у Маріупольському драмтеатрі
16 березня 2022 рік. Тривала боротьба за Маріуполь. Вже тобі частина міста була зруйнована, а жителі ховалися від постійних обстрілів де могли. Одним із таких укритів став Маріупольський театр.
Понад тисяча жителів були рік тому. І не зважаючи на те, що на стінах театру великими буквами писало слово дєті, рашисти вгатили із авіації саме туди. Наталія – жителька Маріуполя. Її дім розташований в кілометрі від театру. Нині жінка проживає в Ужгороді, та 16 березня була ще в дома. Пригадує цей день з жахом. Нині у руках в жінки вирізані із патеру слова ДЕ ТИ. Разом з іншими маріупольцями розміщає букви на вході у драмтеатр Ужгорода. Ці слова символічні, їх вигукували в слухавки своїх телефонів тисячі людей після страшного вторгнення окупантів, їх а ще російською це саме той надпис «ДЄТІ» на стінах театру Маріуполя. Хвилиною мовчання вшанували тих хто загимнув у театрі. Запалити лампатки, поклали квіти. Учасники акції кажуть, ніколи не забудуть агресору смерть тисячі людей. Вірять у перемогу України та щасливе повернення у рідний, український Маріуполь.
М-Студіо
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
До цієї новини немає коментарів