«Ми тоді вибили росіян, повернули свої позиції»: «Камаз» зі 128 бригади розповів свою історію

Історію з рубрики 128 бригада в обличчях у соцмережі Фейсбук розмістила на своїй сторінці 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.
"Я народився в Росії, але вже багато років живу в Україні. Тому з початком повномасштабного вторгнення вирішив, що моє місце тут – захищати свою країну. Свого часу закінчив військовий інститут і служив у армії, але потім перейшов на цивільну роботу в ІТ-сфері.
Після сформування наш підрозділ пройшов серйозну кількамісячну підготовку на полігоні, тому хлопці були підготовлені й згуртовані. Це дуже допомогло під час наших перших боїв на Херсонщині. На Донеччині, під Бахмутом, було важче – багато поранених, в основному від мінометних, артилерійських і танкових обстрілів. Але хлопці тримаються. Ми й самі танки знищуємо.
Якось ворогам вдалося захопити наші позиції. Їх необхідно було повернути, то ми зібрали штурмову групу з 12 бійців і рвонули вперед. Біля траншей зав’язався ближній бій, росіяни були за 15 – 20 метрів і почали кидати гранати. Від пари гранат я ухилився, а одна таки зачепила мене. Почув за спиною, як спрацював запал, пригнувся, але пару осколків влучили. На щастя, це була наступальна РГД-5 з дрібними осколками, а не оборонна Ф-1, від якої мене «порвало» б набагато сильніше. Контузію я не рахую, тут це звичайне, буденне явище. Ми тоді вибили росіян, повернули свої позиції. А я після поранення я місяць пролежав у госпіталі. Зараз знову в строю, прийшли нові хлопці, тренуємося, проходимо злагодження, щоб бути згуртованими й діяти в бою як єдиний організм.
Ми мусимо закінчити цю війну – це найголовніше. А потім буде нормальне, цивільне життя", - розповів захисник.
До теми
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє

До цієї новини немає коментарів