У Хусті до зимових свят розквітли підсніжники

Квіти у нашому краї посеред зими цвітуть вкрай рідше. Однак час від часу до Нового року все ж у різних куточках області очевидці фотографують, наче в казці про 12 місяців, пишні бутони пролісків та підсніжників, першоцвітів та кульбаби.
Перед Різдвяними святами у Хусті на території одного з приватних господарств розквітли білесенькі ніжні підсніжники. Що дивує, поруч біля них можна помітити соковиту зелену траву, яка навіть зеленіша, ніж навесні. Тепла січнева погода далася взнаки і рослини поступово почали прокидатися, вважаючи, що прийшов час виходити з анабіозу (оживати) і радувати людей цвітінням.
«Підсніжники в мене ростуть уже більше 20 років, утім на зимові свята розквітають вперше, – каже «Карпатському об’єктиву» хустянка Тетяна Ковач. – Вони є моїми улюбленими рослинами. Подобаються мені з раннього дитинства. Малою з дідом ходила в ліс щовесни милуватися цими білими красенями… Саме через це декілька років тому купила на ринку цибулини та посадила перед вікнами хати. Зараз вони мене приємно вразили і я дуже радію їхньому цвітінню. Для мене це – справжнє диво. Переконана, що незвичне явище – хороша прикмета для нашої держави та для всіх нас загалом».
Цвітуть підсніжники у закарпатському містечку не лише в одних ґаздів. Помітити перші весняні квіти можна на вулицях Карпатської України, Львівській, Орлика, Маркуша.
Усі господарі тішаться цвітінням і переконані, що зима повинна бути теплою, тим більше, що зараз перебої зі світлом і обігріти оселю набагато важче, ніж у попередні роки.
«Ми дров не закупили, газ вимикається разом зі світлом. Вірю, що Бог подарує нам теплу погоду взимку, адже люті морози зараз дуже є недоречними і хочеться тепла… Квіти, що розквітли на моєму городі для моєї родини, як якісь промінчики надії, як знак того, що все буде гаразд», – наголошує Інна Стець.
Також жінка додає, що в минулі роки у неї не раз посеред зими цвіли троянди і квіти, припорошені снігом, для неї вже не дивина.
Олена Світлик, біолог, переконана, що для квітів цвітіння не в сезон не становить серйозної загрози на відміну від дерев.
«Загалом для рослин цвітіння у період сплячки є небажаним. Плодові дерева після такого явища весною можуть вже не зацвіти і не плодоносити. Для неплодових дерев такої серйозної загрози немає, утім так у природі бути не повинно. Але як показує приклад мукачівської сакури, рослини після кількаразового цвітіння на рік, не гинуть, можуть залишатися здоровими. Що ж стосується квітів, то підсніжники – дуже витривалі рослини, для них морози взагалі не страшні навіть якщо найближчим часом на нас чекає похолодання, вони не загинуть Їм байдуже, чи надворі 5 градусів тепла, чи 5 морозу. Загалом закарпатські підсніжники звикли до температурних перепадів і зимове цвітіння для них не буде згубним», – каже вона.
Слід зазначити, що підсніжник апріорі символізує надію, невинність, чистоту. Тож закарпатці справді на цвітіння посеред січня цієї рослини покладають серйозні сподівання, запевняючи, що особисто для них розквітлі бутони цих дивовижних провісників весни є хорошим знаком.
Марина АЛДОН, Карпатський об`єктив
До теми
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
До цієї новини немає коментарів