Як чарівники із Благодійної організації "Знак надії" перетворюють переселенців на магів

Благодійна організація "Знак надії" з міста Констанс, що в Німеччині, діє взагалі 40 років. Керівником благодійних проектів є Вероніка Філіпе. На території України свою благодійну діяльність ця організація здійснює с самого початку війни. Благодійні проєкти охоплюють місця перебування тимчасово переміщених осіб, а саме гуртожитки.

На базі гуртожитку Хустського професійного коледжу за проєктом Благодійної організації "Знак надії" майстрині -в'язальниці із Іршави Оксана Василівна Савко та Віра Олександрівна Ковач створили Клуб в'язальниць із жінок - переселенок. До клубу долучились, в основному, жінки старшого віку з різних областей: Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Харківської,Миколаївської,Запорізької.

На заняттях майстрині вчать набирати петлі, правильно читати схеми в'язання, створювати гладесеньке полотно, розраховувати кількість петель в залежності від розміру виробу, товщини нитки, особливостей візерунку.

За період навчання Збєжнєва Любов,Трубчанінова Марія, Андрєєва Віра, Канченко Ольга, Бєлічко Алла, Кулібаба Раїса,Ткаченко Лариса, Новікова Галина та інші зв'язали собі та своїм рідним шкарпетки, шарфи,теплі шапки. Зубко Любов та Резнікова Олена чудові светри та кардигани.

Заняття проходять в теплій та дружній атмосфері. Це дає можливість невимушенного спілкування на різні теми - від сучасних тенденцій в моді до культури кулінарії, городництва та побутових традицій різних куточків України. Спогади про молодість, наше спільне минуле, почуття людської гідності і належності до збудови і розвитку нашої чарівної країни - України.

Коли людина бачить результати своєї праці, а якщо бачать це оточуючі, то тобі не треба доказувати, хто ти є насправді. А це так важливо для тих, хто на новому місці хоче бути корисним тут і зараз. І тоді людині хочеться поділитися своїми досягненнями і успіхами з тим, хто поряд - навчити майстерності. І відчути себе справжнім магом. І тоді приходить розуміння того, чому Бог заповів нам любити ближнього свого, як самого себе.

Олена Вялкова, переселенка з Маріуполя