Коли розмовляли закарпатською, угорською по раціях, то у росіян, мабуть, був шок. Історія угорця, який захищає Україну
Народився військовослужбовець в Ужгороді. Розповідає: "Я етнічний угорець і все життя проживаю на Закарпатті. Батько мій угорець, а мама словачка". Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Жолт Ладані пішов до військкомату. Каже: "Там була купа народу. Довелося попросити товаришів, аби посприяли, бо одних брали, інших ні. Мені допомогли – і в перший же день нас відправили. Страшно не було, я був готовий до цього. 8 березня 2022 року я став до лав ЗСУ".
Військовослужбовець захищав Україну на Донецькому, згодом — на Харківському напрямку. Чоловік розповідає: "Коли ми були на позиціях, там до всіх ставилися однаково, ніхто нічим не вирізнявся. Ми підтримували один одного, не зважаючи на те, мусульманин ти чи іншої віри. Кому треба помолитися – молиться, всі ставляться до цього з розумінням".
"Наш закарпатський говір цікавий, тому бійці з Києва, Харкова та інших регіонів не дуже розуміли деякі слова. Ми над ними жартували, але згодом вони й самі потрохи теж почали так розмовляти. Хлопці потім старалися нам відповідати так само: хоч ламаною, але угорською. Коли ми розмовляли закарпатською говіркою, а деколи навіть угорською мовою по раціях, то у росіян, мабуть, взагалі був шок, бо ж рації усі прослуховуються", — каже Жолт Ладані.
Про ситуацію на фронті каже так: "Були втрати, підривалися на мінах, потрапляли в засідку. Хорошого було мало. Звісно, переживати це важко, трохи підриває бойовий дух, але люди тримаються. У колективі ми усі дружимо. З цими людьми я провів немало часу, усі звикли один до одного, виручали".
"Я вірю в нашу перемогу! Це 100 відсотків, але чи скоро вона буде – не готовий сказати", — додав військовий.
-->
До теми
- «Шкода, що донька росте без мене. Але я прийшов сюди, щоб моя дитина спала спокійно. І не тільки моя…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Росіяни, котрих ми брали в полон, були дуже перелякані й питали, чи ми їх розстріляємо..»
- Likvidator, або Звідки іменний пістолет від Буданова у військовослужбовця ТЦК
- «Йде війна, тому я мушу бути тут – про переведення в тил чи звільнення не думаю…» Історії з фронту від 128 бригади
- Головний сержант «Вуйко»: «Мене бісить наратив «Людолови з ТЦК! Ухилянти з ТЦК! Псують піксель…»
- 630 днів жаху у полоні: історія закарпатського прикордонника, який захищав Маріуполь
- «Піхоті на війні найважче, але без неї ніяк…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- Командир "Граду" з позивним "Ісус". Ужгородець Тарас Гайдук нагороджений орденом "За мужність". Посмертно
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
До цієї новини немає коментарів