Брифінг у Закарпатській обласній військовій адміністрації: Важливі тези

Віктор Микита:
– Ситуація у Закарпатській області спокійна, правоохоронці продовжують працювати у посиленому режимі
– У краї багато переселенців, разом із тим їх кількість на кордоні зменшується, пункти пропуску працюють у штатному режимі
– Сьогодні виїжджав в Угорщину, на митний пост "Лужанка", перейшов у Берегшурань, оглянув місце, де приймають і надають допомогу нашим громадянам. Зараз пересленців там небагато, їх підвозять автобусами до місць тимчасового проживання в Угорщині або доправляють на вокзали для подальшого руху територією Європейського Союзу
– Зв'язався із Міністерством закордонних справ України, з'ясовував питання надання статусу біженця. Найближчим часом отримаємо роз'яснення, як наші громадяни можуть отримати його отримати у Словаччині, Угорщині чи іншій країні, які це їм дає права, які матимуть гарантії, соцпакет тощо
– Мав в Угорщині зустріч із представницею уряду Катериною Новак та представниками релігійної конфесії реформаторської церкви. Під час зустрічі нам передали 18 тонн гуманітарної допомоги, запевнили, що Закарпатська область отримуватиме постійну гуманітарну допомогу у залежності від потреб
– Є взаємодія та комунікація із областями, де тривають бої, де гуманітарна криза, розподіляємо гуманітарні вантажі за їхніми потребами
– Не хотілося б анонсувати адреси хабів в області, зважаючи на воєнний стан. Ситуація така, що нам потрібна тиша для стабільності. Однак, на жаль, соцмережі збурені, люди вже починають жити, як за мирного життя.
– Хотів би нагадати: у нас війна, соцмережі, крім нас, читають ворожі розвідки й не потрібно інформувати їх про те, що відбувається на Закарпатті. Сподіваємося, ближчим часом війна закінчиться і тоді кожен зможе скористатися своїм правом на обурення та висловленням думок з будь-яких питань.
– Наразі всіх закликаю і наполегливо прошу враховувати кожен раз, коли пишете пост чи коментар, подумати: чи не допомагаєте ворогу отримувати інформацію. Усі шукають людей, які ставлять хрестики, всі шукають розвідників, а при такій активності у соцмережах їх і не потрібно
– Вдячний громадам, які дослухалися до нас, зупинили організацію самовільних груп для патрулювання і розпочали роботу із комплектування підрозділів тероборони. Сподіваюся і на подальше розуміння та комунікацію
– Вимушені переселенці, чоловіки 18-60 років, записуються у Збройні Сили України, їдуть у бойові підрозділи. Із 1318 повісток, які ми вручили переселенцям, 1200 чоловіків поїхали у бойові частини в інші області.
Богдан Андріїв:
– Понад 3000 переселенців проживають сьогодні в Ужгороді. Це ті, яким забезпечили проживання силами міської ради та соціальних служб
– Сьогодні побував у школах, дитсадках, гуртожитках, де їх розселили. Люди пережили бомбардування, важкий переїзд. У розмовах кажуть, що не чекали такого теплого прийому тут у нас, на Закарпатті
– На роботу виходять вчителі, вихователі, кухарі, організували гаряче харчування, прання, приносять речі та їжу з дому
– Люди продовжують прибувати, тож потреби не зменшуються: матраци, постільна білизна, харчі – це те, що потрібно постійно
– Хотів би подякувати за роботу нашим митникам та прикордонникам. Голова обласної військової адміністрації розповів, що процедуру ще більше спростили, це допомагає пришвидшити доставку допомоги
– Багато комунікую із закордонними партнерами. Учора записав звернення для італійського міста Сан Катальдо, словацького Кошице – там проводять зібрання на підтримку України і також надають допомогу. Ще одне словацьке місто – Попрад – хоче підписати з Ужгородом угоду про партнерські стосунки, надає гуманітарну допомогу. Це ще раз переконує: ми діємо правильно. Щиро вдячні, бо власними силами ми б не справилися із таким викликом без допомоги закордонних друзів.
– Громадський порядок в Ужгороді забезпечується, дякую правоохоронцям, а також всім небайдужим ужгородцям, які інформують про порушення, які бачать.
До теми
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
До цієї новини немає коментарів