Прибиратимуть до повного забору: як утилізують ялинки в Ужгороді

Ялинки забирають двоє працівників фірми-підрядника на сміттєвому майданчику на вулиці Плеханова в Ужгороді. За словами керівниці відділу прибирання фірми-підрядника Наталії Левицької, машина виїжджає щодня з 6 ранку. Протягом тижня маршрут змінюють. Наталія Левицька каже: масове викидання ялинок почалося після 6-7 січня. Прибиратимуть їх до повного забору.
"Є таке, що навіть в кінці лютого ще є ялинки на майданчиках, — сказала Наталія Левицька. — Ялинки мають залишатися біля контейнерних майданчиків, очищені від прикрас: гірлянд, іграшок. Без пакувальних кульків. Просто чисті ялиночки. Ялинки забираються на 30-40 майданчиках удень – це мінімально. В залежності від накопичення ялинок на майданчику".
Ялинки збирають у місті до обіду. Далі їх відвозять у село Оноківці Ужгородського району на виробничу базу. Тут переробляють ялинки, які люди викидають після різдвяно-новорічних свят.
Двоє працівників роблять це щодня з 8 січня.
"Спочатку потрібно очистити ялинки від зайвих предметів: шнурівок, скотчу, харчової плівки, гірлянд, дощиків, іграшок, — розповів один із працівників, Орест. — Це обов’язково потрібно познімати, очистити, адже може вивести обладнання з ладу. Зараз ми маємо тут в районі 15-20 кубів. Для переробки потрібно десь 2 дні, щоб їх переробити. Зараз є багато таких, які обмотані поліетиленовою плівкою, то її треба знімати. Дивитися, чи її нема. Це займає найбільше в принципі часу. Не запаковуйте, будь ласка, полегшіть нам трохи роботу".
За словами директорки фірми-підрядника Наталії Якубик, працівники об’їжджають усі майданчики загального користування.
"Де є ялинки, там вони їх забирають. Після Водохреща ми очікуємо в день і 150 кубів ялинок. Сьогодні це близько 50 кубів у день. Взагалі на період новорічних свят ми збираємо близько 600 метрів кубічних ялинок", — пояснила вона.
За словами Наталії Якубик, тріски працівники відправляють для виготовлення паливних брикетів.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- Мріє повернутися у звільнений Маріуполь: Кіра Обединська про поранення, вивезення у ДНР і нагороду "Майбутнє України"
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Інклюзивна кав’ярня “Янгол” святкує першу річницю: з якими викликами зіштовхнулися в роботі
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
До цієї новини немає коментарів