А хто в цій рукавичці живе? Тиждень добра в УжНУ завершився у «Барбосі»

«Ми займаємося безпритульними тваринами з 2012 року, – розпочинає екскурсію притулком волонтерка «Барбосу» Вероніка Брудка. – Починали з перетримок, але згодом дійшли згоди з міськрадою, що потрібен притулок. Місто виділило кошти на будівництво, але утримується все винятково коштом волонтерів і всіх небайдужих. Усіх тварин ми любимо, нікого не присипляємо – тварини всі потрібні і живуть тут стільки, скільки їм треба: хтось кілька тижнів, а хтось уже роками».

Усіх новоприбулих на місяць поміщають у карантинну зону – аби убезпечити мешканців притулку від потенційних інфекцій, якими можуть бути заражені тварини з вулиці. Волонтерка розповідає про реалії «Барбосу»:

«Здебільшого всі хочуть маленьких і милих кошенят чи цуценят – таких розбирають найшвидше. Але є й такі, хто приходить цілеспрямовано забрати дорослу тварину чи тваринку з інвалідністю, щоб не прирікати її на життя в притулку. Насправді ж самі тварини не відчувають, що з ними щось не так: дав собаці коляску і вона побігла. Тварини – це не іграшки, тому перш ніж віддати нашого підопічного, завжди проводимо співбесіду, ніколи не віддаємо на ланцюг чи для охорони фірм. Собак віддаємо обов’язково стерилізованих, а котів – стерилізованих або з умовою, що нові господарі вчасно зроблять стерилізацію».

Через «Барбос» пройшло вже тисячі тварин. Тож вигадувати їм клички стає дедалі складніше – хочеться, щоб кожен мешканець був особливим. Так, крім Мух, Мась, Бімів і Мурчиків, тут живуть тварини із іменами з кіно і мультфільмів, із прив’язкою до місць, де їх знайшли, пізніше їм почали давати назви напоїв, цукерок, фруктів. Приміром, Кориця, Карі, Сарделька, Самбука, два коти – Джин і Тонік, бо завжди разом.

Породисті тварини тут теж трапляються. Приміром, стаф, якого знайшли у лісі: «Люди ним награлися і викинули. Він абсолютно неагресивний до людей: радіє, стрибає, облизує, ніколи нікого не вкусив. А от на інших собак реагує агресивно. Люди не розуміють, що породисті собаки потребують уваги й дресури. Були у нас і хаскі, і алабаї нікому непотрібні», – зауважує Вероніка Брудка.

Нині у притулку понад 160 підопічних. Щодня, зі слів Вероніки Брудки, вони з’їдають близько 35 кілограмів лише сухого корму. Це без урахування каш, вологих кормів, молочних продуктів, спецхарчування й ласощів – кісток і м’яса.

Заступниця ректора УжНУ Крістіна Товт розповідає: «За тиждень ми зібрали близько 5 000 гривень і купили харчування для котів і собак. Також привезли старі ковдри, подушки, рушники, верхній одяг – все, що можна підстелити тваринам, завжди актуально. І наголошую: їжі вистачить лише на декілька днів! Тому закликаємо всіх, кому небайдужа доля тварин, приходити в Барбос і допомагати фізично чи сприяти їм фінансово. Навіть невелика сума раз на місяць від сотні людей – це вже великий внесок».

Допомогти вихованцям притулку можна фінансово:

1. Приват: 4731 2196 1625 4391 (Брудка В.В.)
2. Моно: 4441 1144 2069 6088 (Брудка В.В.)

Також волонтери запрошують на день відкритих дверей цієї неділі, 30 жовтня, о 13:00. Тел. для довідок: 0664880480.

Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

  Надіслати другу